На головну Написати лист



ПРОЕКТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ПРО РЕФЕРЕНДУМИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ

На офіційному веб-сайті Верховної Ради України поруч із законопроектами № 6278 та № 6278-1, поданих відповідно народними депутатами Шпеновим Д.Ю. та Ключковським Ю.Б. з’явився ще один законопроект (№ 6278-2), внесений 26.04.2010 року народним депутатом Коновалюк В.І.

У відповідній пояснювальній записці: „З метою належного врегулювання питань практичної можливості реалізації однієї з двох основних форм безпосередньої демократії - через проведення референдумів брати безпосередню участь в управлінні державними справами, пропонується прийняти Закон України “Про референдуми в Україні”. Відверто кажучи, це формулювання є настільки складним і внутрішньо неузгодженим, що дочитавши його до кінця, важко зрозуміти для чого ж потрібно приймати цей законопроект.

Ще більшу плутанину робить теза цієї ж пояснювальної записки, в якій сформульовано мету самого законопроекту, зокрема: „Метою запропонованого проекту Закону є встановлення узгодженого з Конституцією України та відповідного європейським стандартам правового регулювання всеукраїнського референдуму як вищої форми безпосереднього здійснення влади народом”. Відразу ж постає запитання: „ А чому лише всеукраїнського референдуму? Невже процедура республіканського та місцевого референдумів має суперечити європейським стандартам?”

Проведений аналіз законопроекту № 6278-2 дозволяє сформулювати його як переваги, так і недоліки.

До переваг аналізованого проекту можна віднести положення частини 2 ст. 17, яке передбачає, що загальний термін збирання ініціативною групою підписів з питання  про проведення всеукраїнського референдуму не повинен  перевищувати трьох місяців ( у законопроекті № 6278-1 (ч. 4 ст. 29), поданого народним депутатом Шпеновим Д.Ю. на таку процедуру відводиться лише 40 днів).

Також позитивним можна вважати припис частини 5 ст. 19, відповідно до якого у разі виявлення у підписних листах двох або більше підписів одного громадянина, то його підписи не враховуються.

Що стосується недоліків, то їх надто багато для одного законопроекту. Здебільшого виявлені недоліки стосуються процедури збору підписів ініціативними групами та інші недоліки загального характеру.

1) В частині 1 ст. 7 вживається поняття „адміністративно-територіальна одиниця”, законодавче визначення якого сьогодні відсутнє.

2) Частиною 7 ст. 17 передбачається, що „протягом 10 днів від  дня останнього за часом  підпису громадян на підписному листі і не пізніш зазначеного терміну збирання підписів під даною вимогою про  проведення референдуму підписи членів ініціативної  групи на підписному листі повинні бути засвідчені  службовою  особою,  спеціально призначеною для цього головою районної ради, міським головою міста, на території яких проводилось збирання підписів ініціативною групою всеукраїнського референдуму, або голові села, селища, міста, на території яких проводилось збирання підписів ініціативною групою місцевого референдуму.  Під час цього зазначеною посадовою особою може бути знята копія підписного листа”.

Висновки: подальша доля зібраних ініціативною групою підписів не повинна залежати від волі одного місцевого чиновника. Це є ніщо інше як свідомо закладена бюрократична перепона, щоб в майбутньому один чиновник по вказівці зверху міг зводити нанівець місцеві ініціативи. Що стосується права зняття таким чиновником копій підписних листів, то це є неприпустимим, оскільки в підписних листах містяться дані, які можуть використовуватися недобросовісними чиновниками для на різного роду впливу на осіб, які поставили свої підписи. Іншими словами, європейськими стандартами у вказаній вище нормі і не пахло.

3) Стаття 18 законопроекту визначає, що „під час збирання підписів відповідно голова районної ради, сільський, селищний, міський голова села, селища, міста, де засвідчуються  підписи  членів  ініціативної  групи, організовує перевірку зазначених у підписних листах відомостей”.

 Висновки: черговий приклад єдиноначальності, де один чиновник буде перевіряти роботу, яку зробили багато інші. Вибіркову перевірку підписних листів має здійснювати Центральна виборча комісія (далі - ЦВК). Це є зайва процедура, від якої варто відмовитися, оскільки за своїм змістом вона швидше є радянською, аніж європейською.

4) В частині 2 ст. 19 визначається, що „підписні листи всеукраїнського та республіканського референдуму по акту передаються на зберігання голові районної ради, міському  голові міста,  на території  яких проводилось збирання підписів, а підписні листи  місцевого референдуму - сільському, селищному, міському голові села, селища, міста, у межах території яких пропонується провести референдум. Підписні листи зберігаються протягом  двох  місяців  після  проведення референдуму. В акті зазначається загальна кількість  підписних листів та підписів громадян. Акт у трьох примірниках підписується не менш ніж трьома членами ініціативної групи та відповідно головою районної ради, сільським, селищним, міським головою або його заступником”.

Висновки: посадові особи органів місцевого самоврядування не повинні бути учасниками процедури збору підписів на проведення референдуму, незалежно від його виду чи виконувати будь-які контролюючі функції. Це є зайва процедура, від якої теж варто відмовитися. Підписні листи мають передаватися виключно до ЦВК.

5) Стаття 20 законопроекту визначає процедуру, відповідно до якої „Президент України, Верховна Рада України,  Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна місцева рада після одержання належним чином оформленої пропозиції приймають на сесії у місячний строк одне з таких рішень:

1) про призначення референдуму;

2) про відхилення пропозиції про проведення референдуму у випадку наявності серйозних порушень цього Закону, які впливають на підстави для призначення референдуму;

3) про прийняття рішення, яке пропонується у вимозі про призначення референдуму, без наступного проведення референдуму”.

Висновки: передбачений місячний строк на прийняття рішення варто скоротити. Вважаю, що 15 днів більше ніж достатньо для прийняття одного із трьох передбачених статтею рішень.

І наостанок, у законопроекті відсутні приписи про випадки, коли і що може бути оскаржено в порядку адміністративного судочинства.

Загальний висновок: законопроект № 6278-2 за своїм змістом є досить далеким від справжніх європейських стандартів і потребує суттєвого доопрацювання, оскільки містить надто багато забюрократизованих процедур, пов’язаних із збором підписів на місцях, до яких передбачається залучення низки місцевих чиновників. З огляду на надані їм повноваження єдиноначальства, останні можуть зводити нанівець будь-яку ініціативу народу.

02.06.2010 р.
Врублевський Олександр Юрист-аналітик проекту

Comments are closed.

Новини

2015-04-09
Обговорення проекту Закону України щодо розпорядження земельними ділянками.

2015-03-25
“Про землю”

2015-03-17
Законопроекти для повного проведення реформи у сфері децентралізації.

2015-03-16
З Хмельницького розпочався процес обговорення впровадження в життя Закону «Про добровільне об‘єднання територіальних громад».

2015-03-11
Методичне забезпечення формування спроможних територіальних громад.

Опитування

Ваше відношення до купівлі-продажу земель с/г призначення

  • Торгівля землею не припустима. (54.0%, 76 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України не більше 50 га. на особу. (28.0%, 40 по голосам)
  • Купвля-продаж фізичним та юридичним особам без обмежень. (10.0%, 14 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України без обмежень. (8.0%, 11 по голосам)

Загалом проголосувало: 141

Загрузка ... Загрузка ...
© 2009 Інститут громадянського суспільства
Україна, м. Київ, 01103 бул. Дружби народів, 22, кім.21
Тел: (+38044) 529-73-94