На головну Написати лист



Польща. ЗАКОН про самоврядування воєводствa від 5 червня 1998 року

ЗАКОН про самоврядування воєводствa від 5 червня 1998 року

Розділ 1

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.

1. Жителі воєводств наділені правом створювати самоврядну територіальну громаду

2. Воєводство означає:

1) адміністративно-територіальну одиницю - регіональну самоврядну громаду,

2) найбільшу одиницю принципового територіального поділу держави з метою здійснення громадської адміністрації.

Стаття 2.

1. Органи адміністрації воєводства (samorzad wojewodztwa) діють на підставі і в межах, визначених законами.

2. До сфери діяльності адміністрації воєводства належить виконання громадських завдань на рівні воєводства, виконання яких не належить органам урядової адміністрації.

Стаття 3.

Адміністрація воєводства знаходиться в межах одного відомства і під єдиним керівництвом.

Стаття 4.

1. Сфера діяльності адміністрації воєводства не порушує самостійності повіту і гміни.

2. Органи адміністрації воєводства не є органами нагляду чи контролю щодо повіту та гміни і не є органами вищого рівня в адміністративному управлінні.

Стаття 5.

1. Жителі воєводства приймають рішення шляхом загального голосування (на виборах та референдумі) або за посередництвом органів адміністрації воєводства.

2. (виключений)

3. (виключений)

4. (виключений)

5. Правила та порядок проведення референдуму визначаються окремим законом.

Стаття 6.

1. Адміністрація воєводства:

1) виконує передбачені законами громадські завдання від свого імені та на свою відповідальність,

2) володіє власністю воєводства,

3) провадить самостійну фінансову діяльність на основі бюджету.

2. Воєводство володіє правосуб’єктністю.

3. Самостійність воєводства підлягає судовому захисту.

Стаття 7.

1. Устрій воєводства як адміністративно-територіальної одиниці визначено в Статуті воєводства, який схвалюється після погодження з Прем’єр-міністром.

2. Статут і зміни до нього підлягають опублікуванню у воєводському урядовому щоденнику, а також в Урядовому щоденнику Польщі “Польський монітор” (”Monitor Polski”).

Стаття 8.

1. З метою виконання завдань воєводство створює воєводські адміністративнотериторіальні одиниці, а також може підписувати договори з іншими суб’єктами права.

2. Воєводство може підписувати з іншими воєводствами, а також з місцевими територіальними одиницями воєводства угоди з питань делегування їм виконання громадських завдань.

3. До цих угод застосовуються норми Закону від 8 березня 1990 р. про територіальне самоврядування (чинний від 1996 р. № 13, поз. 74, № 58, поз.261, № 106, поз.496 і № 132, поз.622, а також від 1997 р. № 9, поз. 43, № 106, поз. 679, № 107, поз.686, № 113, поз.734, № 123,поз. 775).

Стаття 9.

Адміністрація воєводства на підставі наданих їй повноважень приймає місцеві правові акти, які є обов’язковими на території воєводства.

Стаття 10.

Окремим законом визначається місцезнаходження органів адміністрації воєводства.

Розділ 2

СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ

Стаття 11.

1. Адміністрація воєводства визначає стратегію розвитку воєводства, яка враховує, зокрема, наступні цілі:

1) збереження польських традицій, а також розвиток і формування національної, громадянської та культурної свідомості жителів,

2) стимулювання економічного розвитку,

3) підвищення рівня конкуренції та інновацій в економіці воєводства,

4) збереження цінностей культурного та навколишнього середовища з врахуванням потреб майбутніх поколінь,

5) формування та збереження територіальної цілісності.

2. Адміністрація воєводства веде політику розвитку воєводства, яка:

1) створює умови економічного розвитку, а також створює ринок праці,

2) підтримує і розбудовує суспільну і технічну інфраструктуру воєводського значення,

3) утримує та сприяє накопиченню фінансових коштів: публічних та приватних, з метою реалізації завдань зі сфери громадського споживання,

4) підтримує і проводить діяльність з метою піднесення рівня освіти громадян,

5) раціонально використовує природні ресурси, а також формує природне середовище відповідно до принципу сталого розвитку,

6) підтримує розвиток науки і співробітництва між наукою та економікою, підтримує технологічний прогрес та інновації,

7) підтримує розвиток культури, а також охорону і раціональне використання культурної спадщини,

8) сприяння розвитку привабливих та перспективних сторін воєводства.

3. Стратегія розвитку воєводства реалізується програмами воєводства.

Стаття 12.

Адміністрація воєводства, при формулюванні стратегії розвитку воєводства і реалізації політики його розвитку, співпрацює, зокрема, з:

1) місцевими адміністративними одиницями, а також з економічною та профспілковою адміністрацією,

2) урядовою адміністрацією, особливо з воєводою,

3) іншими воєводствами,

4) неурядовими організаціями,

5) вищими навчальними закладами і науково-дослідними інститутами,

6) міжнародними організаціями та регіонами інших держав, особливо сусідніх.

Стаття 13.

1. У сфері громадського споживання воєводство може створювати товариства з обмеженою відповідальністю або акціонерні товариства, а також приєднуватися до таких товариств.

2. Поза сферою громадського споживання воєводство може створювати товариства з обмеженою відповідальністю і акціонерні товариства, а також приєднуватися до них, якщо діяльність товариств полягає в рекламі, освіті і видавництві, що служать розвитку воєводства.

3. Принципи створення воєводством товариств з обмеженою відповідальністю і акціонерних товариств, а також приєднання до них визначаються окремим законом.

Стаття 14.

1. Адміністрація воєводства виконує завдання, які мають воєводське значення, визначені законами, зокрема, у сферах:

1) народна освіта, вища освіта,

2 ) охорона здоров’я,

3) культура та її охорона,

4) соціальна допомога,

5) політика у сфері розвитку сім’ї,

6) модернізація сільських районів,

7 ) збільшення угідь,

8) охорона навколишнього середовища,

9) водне господарство,

10) громадські дороги та транспорт,

11) фізична культура і туризм, 12) охорона прав споживачів,

13) оборона,

14) громадська безпека,

15) протидія безробіттю та активізація місцевого ринку праці.

2. Закони можуть визначати питання, що належать до компетенції воєводств, як завдання зі сфери діяльності урядової адміністрації, які виконуються адміністрацією воєводств.

Розділ 3

СТРУКТУРА АДМІНІСТРАЦІЇ ВОЄВОДСТВА

Стаття 15.

Органами адміністрації воєводства є:

1) сеймик (sejmik) воєводства,

2) правління (zarzad) воєводства.

Стаття 16.

1. Сеймик воєводства є органом, що приймає рішення і здійснює контроль у воєводстві.

2. Строк повноважень сеймику воєводства становить чотири роки, рахуючи з дня виборів.

3. До складу сеймику воєводства входять депутати, які вибрані в прямих виборах, кількістю 30 депутатів у воєводствах, що нараховують до 2.000.000 жителів та по 3 депутатів на кожних наступних 500.000 жителів.

4. Правила і порядок проведення виборів до сеймику воєводства визначається окремим законом.

Стаття 17.

Питання дострокового відкликання сеймику воєводства вирішується лише шляхом воєводського референдуму.

Стаття 18.

До виключної компетенції сеймику воєводства належить:

1) прийняття локальних правових актів, зокрема:

а) статуту воєводства,

b) правил управління воєводським майном,

c) правил і порядку користування воєводськими об’єктами та установами громадського призначення,

2) приймання стратегії розвитку воєводства та багаторічних воєводських програм,

3) прийняття плану збільшення угідь,

4) прийняття законів з питань порядку роботи над проектом бюджету,

5) прийняття закону з питання деталізації виконання бюджету воєводства, із

застереженням, що деталізація не може бути меншою, аніж визначено окремими нормами,

6) прийняття бюджету воєводства,

7) визначення принципів призначення дотацій з бюджету воєводства,

8) (1) (виключено) ,

9) розгляд звітів про виконання бюджету воєводства, фінансових звітів воєводства, а також звітів виконання багаторічних програм воєводства,

10) прийняття рішень з питань затвердження чи незатвердження звіту правління воєводства про виконання бюджету воєводства,

11) прийняття в межах компетенції, визначеної законами, норм, що стосуються місцевих податків і зборів,

12) прийняття рішень з питань довірення завдань адміністрації воєводства іншим адміністративно-територіальним одиницям,

13) прийняття “Пріоритетів закордонної співпраці воєводства” ,

14) прийняття рішень з питань участі у міжнародних регіональних зустрічах та інших формах регіональної співпраці,

15) обрання та відкликання правління воєводства,

16) розгляд звітів роботи правління воєводства, зокрема, про фінансову діяльність і реалізацію програм, зазначених у пункті 2,

17) створення та відкликання, за поданням маршалка (голови адміністрації - пер. ) воєводства, скарбника воєводства, який є головним бухгалтером бюджету воєводства,

18) прийняття рішень з питань створення товариств, фондів, асоціацій, а також їх ліквідації та вступу до них або виходу з них,

19) прийняття рішень з питань власності воєводства, які стосуються:

а) правил набування, відчуження, обтяження нерухомості, а також їх роздержавлення або оренди на строк понад три роки, якщо інше не передбачено окремими положеннями; до часу визначення правил правління може здійснювати таку діяльність лише за згодою сеймику воєводства,

b) випуск облігацій, а також визначення правил їх продажу, купівлі і викупу,

с) отримання довгострокових позик та кредитів,

d) встановлення максимального розміру позик і короткострокових кредитів, які отримує правління воєводства, а також максимального розміру позик і застав, які надає правління воєводства протягом бюджетного року,

е) створення торговельних спілок та вступ до них, а також принципів сплати членських внесків, купівлі, продажу та володіння акціями,

20) прийняття рішень з інших питань, які закони та статут воєводства відносять до компетенції сеймику воєводства,

21) затвердження норм, що стосуються внутрішньої організації та порядку діяльності органів адміністрації воєводства.

Стаття 19.

1. Рішення сеймику воєводства приймаються звичайною більшістю голосів при присутності не менше половини законного складу сеймику, шляхом відкритого або відкритого поіменного голосування, якщо інше не передбачено законом.

2. У випадку рівної кількості голосів вирішальний голос належить голові сеймику воєводства. 3. Неприйняття рішення про затвердження звіту є рівносильне прийняттю рішення про його незатвердження.

Стаття 20.

1. Депутати сеймику воєводства обирають зі свого складу голову сеймику абсолютною більшістю голосів, шляхом таємного голосування.

2. Депутати сеймику воєводства обирають зі свого складу віце-голів сеймику, але не більше трьох, абсолютною більшістю голосів при присутності не менше половини законного складу сеймику, шляхом таємного голосування.

3. Голова сеймику воєводства організує роботу сеймику та головує на його засіданнях. Голова сеймику воєводства може доручити виконання згаданих функцій одному із віцеголів сеймику.

4. Голова і віце-голови не можуть входити до складу правління воєводства.

Стаття 21.

1. Сеймик воєводства проводить свою роботу сесійно, сесії скликаються за ініціативою голови принаймні раз на квартал.

2. Голова сеймику зобов’язаний скликати сесію протягом семи днів з дня подання пропозиції правлінням або депутатами, кількість яких становить не менш як 1/4 складу сеймику. У випадку відкликання або припинення мандата голови сеймику, сесії скликає віце-голова сеймику воєводства.

3. Першу сесію новообраного сеймику воєводства скликає голова попереднього скликання протягом 14 днів після оголошення остаточних результатів виборів до сеймиків воєводств на території цілої держави.

4. У випадку дострокових виборів першу сесію скликає особа, визначена Прем»єрміністром для виконування функцій органів одиниці територіального самоврядування. Застосовуються відповідні правила частини 3.

Стаття 22.

1. Депутат перед прийняттям мандата складає присягу: “Урочисто присягаю ретельно і сумлінно виконувати обов’язки перед Польським Народом, дбати про суверенітети та інтереси Польської держави, робити все для добра Вітчизни, самоврядної громади воєводства та добра громадян, дотримуватися Конституції та інших законів Республіки Польща”. Наприкінці присяги можна додати речення:”Нехай допоможе мені Бог”.

2. (виключений).

3. Депутат, який був відсутній на першій сесії сеймику, а також депутат, який отримав мандат під час строку повноважень сеймику, складає присягу на першій відвідуваній ним сесії.

Стаття 23.

1. Депутат не володіє імперативним мандатом. Депутат воєводства у своїй діяльності зобов’язаний керуватися інтересами держави та громади воєводства.

2. Під час здійснення повноважень на депутата поширюється правовий захист, передбачений для державних службовців.

3. Депутат зобов’язаний брати участь в роботі органів адміністрації воєводства, а також воєводських адміністративних одиниць, до яких він був обраний або призначений.

4. (2) Діяльність в сеймику воєводства не можна поєднувати з:

1) діяльністю депутата повіту чи гміни,

2) функцією воєводи чи віце-воєводи,

3) роботою на урядових посадах.

Стаття 24.

1. Депутат не може вступати в цивільно-правові відносини в майнових справах з воєводством або воєводськими адміністративними одиницями, за винятком правових відносин, які виникають при користуванні загальнодоступними послугами на загальних підставах, а також відносини оренди приміщень для власних житлових цілей або власної господарської діяльності або володінням, а також інших правових форм користування нерухомістю, якщо оренда, володіння або використання здійснюються на загально-встановлених умовах для даного типу правових відносин.

2. Депутат не може брати участь в голосуванні щодо питань, про які йшлося в частині 1, якщо це стосується його особистих інтересів.

3. Депутатам видається оплата, а також повернення транспортних витрат, пов’язаних зі службовими поїздками.

4. (виключений).

5. Міністр з питань громадської адміністрації шляхом розпорядження встановлює максимальний розмір плати, про яку йшлося в частині 3.

Стаття 25.

1. Депутат не може перебувати в трудових відносинах з адміністрацією маршалка в тому воєводстві, в якому його було обрано. Ця норма не стосується депутатів, обраних до правління воєводства, з якими трудові відносини виникли на основі обрання.

2. Норма частини 1 стосується також посади керівника воєводської адміністративної одиниці, незалежно від виду договору чи інших актів, на основі яких виникли з депутатом трудові відносини.

3. Виникнення з депутатом трудових відносин, зазначених в частинах 1 і 2, є рівнозначним відмові від мандата.

Стаття 26.

1. Депутат, який перед тим, як отримати мандат, перебував у трудових відносинах з адміністрацією маршалка або був керівником воєводської адміністративної одиниці у цьому ж воєводстві, в якому отримав мандат, зобов’язаний подати заяву про надання відпустки за власний рахунок впродовж семи днів з дня оголошення результатів виборів відповідним виборчим органом, перед складанням присяги, про яку йшлося в частині 1 статті 22.

2. Депутат, про якого йшлося в частині 1, отримує відпустку за свій рахунок на час виконання депутатських повноважень, а також три місяці після припинення мандата.

3. Депутат отримує відпустку за власний рахунок незалежно від характеру і тривалості трудових відносин. Якщо особа перебуває в строкових трудових відносинах і такі відносини припинилися б раніше часу закінчення депутатських повноважень, такі відносини продовжуються до трьох місяців після закінчення цієї відпустки.

4. У випадку, якщо депутат стає керівником воєводської адміністративної одиниці, створеної або прийнятої воєводством під час строку повноважень сеймику, строк, про який йшлося в частині 1, становить шість місяців з дня прийняття або створення цієї одиниці.

5. Неподання депутатом заяви, про яку йшлося в частині 1, рівносильне відмові від мандата.

6. Після припинення мандату в порядку частина 2, адміністрація маршалка або воєводська адміністративна одиниця поновлює депутата на тому самому або рівнозначному робочому місці з винагородою, яка відповідає винагороді, яку депутат отримував би, якби не пішов у відпустку за власний рахунок. Депутат зобов’язаний повідомити про свою готовність приступити до роботи протягом семи днів з дня припинення мандата.

Стаття 27.

1. Працедавець зобов’язаний звільнити депутата від виконання професійних обов’язків з метою надання йому можливості брати участь в роботі сеймику воєводства і його комісій, а також правління воєводства.

2. Припинення трудових відносин з депутатом вимагає попередньої згоди сеймику, членом якого є депутат. Сеймик воєводства відмовляє у цьому, якщо припиненням таких відносин є обставини, пов’язані з виконанням цим депутатом депутатських обов’язків.

Стаття 27а.

1. Депутати не можуть виконувати додаткову роботу чи отримувати подарунки, які можуть підірвати довір» я виборців щодо виконуваного манадату згідно з частиною 1 статті 22.

2. Депутати не можуть використовувати свій мандат у зв»язку з виконанням взятої на себе додаткової роботи, в тому числі господарської діяльності, яка здійснюється за власний рахунок чи спільно з іншими особами.

Стаття 27b.

1. Депутати не можуть здійснювати господарську діяльність за власний рахунок чи спільно з іншими особами з використанням майна воєводства, а також управляти такою діяльністю чи бути представнником або уповноваженим у здійсненні такої діяльності.

2. Якщо депутат до отримання мандату вів господарську діяльність, відповідно до частини 1, він зобов’язаний припинити цю діяльність упродовж 3 місяців від дня складення присяги. У разі, коли депутат відмовиться виконати обов’язок, про що мова у першому реченні, він втрачає мандат у силу статті 190 закону від 16 липня 1998 р.- Положення про вибори до ґмін, рад повіту і воєводських сеймиків.

3. Депутати і їх чоловіки/дружини та чоловіки/дружини членів правління воєводства, скарбників воєводства, керівників воєводських організаційних самоврядних одиниць, а також осіб, які управляють і членів органів, що управляють юридичними особами воєводства не можуть бути членами органів управління, контрольних і ревізійних органів, торговими повіреними торгових спілок з часткою юридичних осіб воєводства чи суб’єктів підприємницької діяльності, в яких беруть участь такі особи. Обрання чи призначення цих осіб на ці функції є недійсним у силу закону.

4. Якщо обрання чи призначення, відповідно до частини 3, мало місце до отримання мандату або з днем обрання членом правління воєводства чи призначення на посаду скарбника воєводства, керівника організаційної самворядної одиниці воєводства, а також особи, яка управляє і члена органу, що управляє юридичною особою воєводства, особи, про які мова в частині 3, зобов’язані відмовитися від виконання таких функцій чи зайняття такої посади упродовж 3 місяців від дня складення присяги або від дня вибору чи призначення. У разі, коли особа не відмовиться від посади чи функції, відповідно до частини 3, вона втрачає такі права, про що мова у першому реченні.

5. Депутати не можуть володіти більш як 10% часток або акцій у торгових спілках з часткою юридичних осіб воєводства чи суб’єктів підприємницької діяльності, в яких беруть участь такі особи. Частки чи акції, які перевищують вказаний пакет, повинні бути продані депутатом до початку першої сесії сеймику воєводства, а в разі їх непродажу, такі депутати на період здійснення депутатських повноважень і протягом двох років після складення депутатських повноважень не беруть участь у реалізації прав, які випливають з цього пакету (право голосу, право на дивіденти, право на поділ майна, право на стягнення).

Стаття 27с.

1. Депутат, член правління воєводства, скарбник воєводства, керівник організаційної одиниці воєводства, особа, яка управляє і член органу, що управляє юридичною особою воєводства, а також особа, яка видає від імені маршалка воєводства адміністративні рішення зобов’язані скласти декларацію про своє майно (далі - декларація). Декларація охоплює їх окреме майно та спільне майно подружжя. Декларація містить інформацію про:

1) грошові кошти, нерухомості, частки та акції в торгових спілках, а також про набуття від Фонду державного майна, іншої юридичної особи державної власності, одиниць місцевого самоврядування, їх спілок або від комунальної юридичної особи майна, яке підлягало відчуженню на торгах, а також дані про здійснення підприємницької діяльності та пов’язане з цим зайняття посад в торгових спілках,

2) доход від трудової діяльності або іншої зайнятості чи занять з поданням сум, отриманих від кожної форми діяльності, 3) рухоме майно вартістю понад 10.000 злотих,

4) фінансові зобов’язання вартістю більшою за 10.000 злотих, у тому кредити і позики та умови, на яких вони були надані.

2. Особа, яка складає декларацію подає в ній кому належать окремі майнові складові, розмір доходу і зобов’язань, які стосуються окремого майна і майна, яке є спільним майном подружжя.

3. Декларацію з копією свого показання про розмір доходу впродовж податкового року (т.зв. ПІТ) за попередній рік і його коректою подають у двох примірниках:

1) депутат - голові сеймику воєводства,

2) маршалок воєводства, член правління воєводства, скарбник воєводства, керівник організаційної самоврядної одиниці воєводства, особа, яка управляє і член органу, що управляє юридичною особою воєводства, а також особа, яка від імені маршалка воєводства видає адміністративні рішення - маршалкові воєводства.

4. Депутат подає свою першу декларацію упродовж 30 днів від складення присяги. До першої декларації депутат зобов’язаний додати інформацію про спосіб і строк припинення ведення підприємницької діяльності з використанням майна воєводства, в якому отримав мандат, якщо таку діяльність вів до виборів. Чергові декларації подаються депутатом щорічно до 30 квітня, відповідно до стану на 31 грудня попереднього року, а також на два місяці до закінчення скликання ради.

5. Член правління воєводства, скарбник воєводства, керівник організаційної самоврядної одиниці воєводства, особа, яка управляє і член органу, що управляє юридичною особою воєводства, а також особа, яка від імені маршалка воєводства видає адміністративні рішення подають свою першу декларацію упродовж 30 днів від дня виборів чи призначення на посаду або від дня працевлаштування. До першої декларації член правління воєводства, скарбник воєводства, керівник організаційної самоврядної одиниці воєводства, особа, яка управляє і член органу, що управляє юридичною особою воєводства, а також особа, яка від імені маршалка воєводства видає адміністративні рішення зобов’язані додати інформацію про спосіб і строк припинення ведення підприємницької діяльності, якщо таку діяльність вів до виборів, призначення або працевлаштування. Чергові декларації подаються ними щорічно до 30 квітня, відповідно до стану на 31 грудня попереднього року, а також у день відкликання з посади або скасування трудової угоди.

6. Аналіз приведених в декларації даних здійснюють особи, яким подано декларацію. Особи, яким подано декларацію, передають один примірник казначейському управлінню за місцем проживання особи, яка подає декларацію. Декларація зберігається упродовж 6 років.

7. Аналіз приведених даних у декларації здійснює також казначейське управління за місцем проживання особи, яка подає декларацію. Аналізуючи декларацію, казначейське управління враховує також показання про розмір доходу упродовж податкового року (т.зв. ПІТ) чоловіка/дружини, яка подає декларацію.

8. Суб’єкт, що здійснює аналіз, відповідно до частини 6 і 7, має повноваження для порівняння змісту декларації, яку аналізує з доданою копією показання про розмір доходу упродовж податкового року (т.зв. ПІТ) із змістом раніше поданих декларацій та з доданими до них копіями показань щодо розміру доходу упродовж податкового року (т.зв. ПІТ).

9. У випадку підозріння, що особа, яка склала декларацію подала в ній неправдиві дані або затаїла правду, суб’єкт, що здійснює аналіз декларації звертається до директора контролю казначейського управління за місцем проживання особи, яка подала декларацію з пропозицією здійснити контроль її декларації.

10. У разі відмови суб’єкту розпочати контроль декларації, який подав пропозицію з цього питання, йому надається право апеляції до Генерального інспектора Казначейського управління.

11. До розгляду справи контролю декларації мають відношення положення закону від 28 вересня 1991 р. про Казначейський контроль (Відомість уряду з 1999 р. № 54, поз. 572 і № 83, поз. 931, з 2000 р. № 70, поз. 816, № 104, поз. 1103 і № 116, поз. 1216, з 2001 р. № 14, поз. 143, № 81, поз. 877 і № 110, поз. 1189 та з 2002 р. № 41, поз. 365, № 74, поз. 676, № 89, поз. 804, № 141, поз. 1178 і № 153, поз. 1271), які стосуються контролю декларацій про майно осіб, що працюють або таких, які виконують службу в організаційних одиницях, підпорядкованих відповідному міністрові з питань громадських фінансів.

12. Суб’єкт, який здійснює аналіз декларацій про майно надає до 30 жовтня щорічно сеймику воєводства інформацію про:

1) особи, які не склали декларації або подали її після визначеного строку,

2) виявлені порушення в аналізованих деклараціях з їх описом і вказанням осіб, які склали неправильні декларації,

3) прийняті заходи з приводу встановлених порушень в аналізованих деклараціях.

13. Прем’єр-міністр своїм розпорядженням встановлює форму декларації депутата, а також зразок декларації члена правління воєводства, скарбника воєводства, керівника організаційної самоврядної одиниці воєводства, особи, яка управляє і члена органу, що управляє юридичною особою воєводства, а також особи, яка від імені маршалка воєводства видає адміністративні рішення, враховуючи заборону, визначену відносно цих осіб у положеннях закону від 21 серпня 1997 р. про обмеження ведення підприємницької діяльності особами, які виконують громадські функції (Відомість уряду № 106, поз. 679, з 1998 р. № 113, поз. 715 і № 162, поз. 1126, з 1999 р. № 49, поз. 483, з 2000 р. № 26, поз. 306 та з 2002 р. № 113, поз. 984 і № 214, поз. 1806).

Стаття 27d.

1. Відомості про майно, які містяться в декларації, не становлять службової таємниці, з виключенням інформації про місце проживання особи, яка склала декларацію та місцезнаходження нерухомості.

2. Воєвода і голова сеймику воєводства передають маршалкові воєводства копії декларацій, які були їм подані.

3. Оприлюднені декларацією інформації про майно доступні в Бюлетні громадської інформації, про який мова в законі від 6 вересня 2001 р. про доступ до громадської інформації (Відомість уряду № 112, поз. 1198 та з 2002 р. № 153, поз.1271).

Стаття 27е.

1. Депутат, член правління воєводства, скарбник воєводства, керівник організаційної самоврядної одиниці воєводства, особа, яка управляє і член органу, що управляє юридичною особою воєводства, а також особа, яка від імені маршалка воєводства видає адміністративні рішення зобов’язані скласти декларацію про підприємницьку діяльність чоловіка/дружини, батьків, нащадків прямої лінії, братів і сестер, якщо ця діяльність відбувається на території воєводства, в якому особа зобов’язана скласти декларацію виконує функцію або працює. Вони також зобов’язані скласти декларації про цивільно-правні угоди, укладені їх чоловіком/дружиною, батьками, нащадками прямої лінії, братами і сестрами, якщо ці угоди укладені з органами воєводства, організаційними самоврядними одиницями воєводства або юридичними особами воєводства і не стосуються юридичних відносин, які сформовано на загально діючих принципах.

2.(21) Особа, про яку мова в частині 1, якої чоловік/дружина, батьки, нащадки прямої лінії, брати і сестри під час виконування функції або працевлаштування цієї особи працювали на території цього воєводства в організаційній одиниці місцевого самоврядування, у спілці одиниць місцевого самоврядування чи розпочали працювати або заробляти на іншій підставі в торгових спілках, в яких щонайменше 50% паїв чи акцій розпоряджають одиниці місцевого самоврядування, вона зобов’язана на письмі поінформувати про це особу, якій складає декларацію. Обов’язок подання інформації поширюється також у випадку зміни посади чоловіка/дружини, батьків, нащадків прямої лінії, братів і сестер, працевлаштованих у суб’єктах, про яких мова у першому реченні.

3. Декларації, про які мова в частині 1, подаються упродовж 30 днів з дня вибору, призначення або працевлаштування, а у випадку підприємницької діяльності або укладення угоди, про яку мова в частині 1, під час виконування функції або під час працевлаштування - упродовж 30 днів від появи причини для її подання.

4. Подання декларації, про яку мова в частині 1, регулюють положення статті 27с частина 3.

5. Декларації, про які мова в частині 1, а також інформація, про яку мова в частині 2, регулюють відповідно положення статті 27с частина 6 і 8, але не надсилаються вони відповідному казначейському управлінню і не підлягають аналізу казначейським управлінням.

6. Декларації, про які мова в частині 1, а також інформація, про яку мова в частині 2, не становлять службової таємниці відповідно до положень статті 27d, з виключенням інформації про місце проживання осіб, яких вони стосуються.

Стаття 27f.

1. Неподання декларації у строк, встановлений статтею 27с частина 4 і 5, про які мова у статті 27е частина 1 або інформації, про яку мова у статті 27е частина 2, строком, визначеим у статті 27е частина 3 особою:

1) депутата - призводить до втрати плати до часу подання декларації або інформації,

2) члена правління воєводства, скарбника воєводства, керівника організаційної самоврядної одиниці воєводства, особою, яка управляє і членом органу, що управляє юридичною особою воєводства, а також особою, яка від імені маршалка видає адміністративні рішення - призводить до втрати плати за період від дня, в якому вони були зобов’язані подати декларацію або інформацію, до дня подання декларації або інформації.

2. Якщо член правління воєводства або скарбник воєводства своєчасно не подадуть декларації про стан майна, декларацій, про які мова у статті 27е частина 1 або інформації, про яку мова у статті 27е частина 2, сеймик воєводства відкликає їх шляхом ухвали не пізніше 30 днів від дня, в якому закінчився строк подання декларацій або інформації.

3. Якщо керівник організаційної самоврядної одиниці воєводства, особа, яка управляє і член органу, що управляє юридичною особою воєводства, а також особа, яка від імені маршалка видає адміністративні рішення не подадуть у встановлений строк декларації про стан майна, декларацій, про які мова у статті 27е частина 1 або інформації, про яку мова у статті 27е частина 2, то відповідний орган відкликає їх або скасовує з ними трудову угоду не пізніше 30 днів від дня, в якому закінчився строк подання декларацій або інформації.

4. Відкликання і скасування трудової угоди порядком, установленим в частині 2 і 3 рівнозначне скасуванню трудової угоди на підставі параграфу 1 статті 52 пункт 1 Трудового кодексу.

Стаття 27g.

Подання в декларації неправдивої інформації або затаєння правди в декларації про стан майна, деклараціях, про які мова у статті 27е частина 1 або інформації, про яку мова у статті 27е частина 2 тягне за собою відповідальність на підставі параграфу 1 статті 233 Кримінального кодексу.

Стаття 27h.

1. Член правління воєводства, скарбник воєводства, керівник організаційної самоврядної одиниці воєводства, особа, яка управляє і член органу, що управляє юридичною особою воєводства, а також особа, яка від імені маршалка видає адміністративні рішення під час виконування функції або перебування у трудових відносинах, а також упродовж 3 років після закінчення виконування функції або припинення трудової угоди не можуть прийняти будь-якої винагороди майнового характеру, безоплатно або за оплатою вартістю нижчою за її дійсну вартість від суб’єкта або суб’єкта від нього залежного, якщо, беручи участь у схваленні рішення індивідуального його дотичного, вони мали безпосередній вплив на його зміст.

2. Суб’єктом залежним, у розумінні частини 1 є суб’єкт, в якому:

1) підприємець має безпосередньо або посередньо більшість голосів у його органах, а також на підставі домовленостей з іншими спільниками та акціонерами,

2) підприємець має повноваження призначати або відкликати більшість членів органів залежного суб’єкта, що управляють,

3) більшість членів правління підприємця є одночасно членами правління або особами, які виконують керівні функції в суб’єкті.

3. Заборона, про яку мова в частині 1, не стосується придбання предмету або послуги, доступної в рамках громадської пропозиції, а також не стосується предметів традиційного користування з метою реклами і промоції та нагород у конкурсах художньої діяльності.

Стаття 28.

1. В сеймику воєводства можуть створюватися з його депутатів постійні і тимчасові комісії для виконання конкретних завдань.

2. Статут воєводства визначає предмет діяльності, сферу діяльності, правила, які стосуються складу, внутрішньої організації і порядку організації роботи комісій, які створюються в сеймику.

Стаття 29.

Депутати можуть створювати депутатські клуби, що діють на основі визначених у статуті воєводства принципів.

Стаття 30.

1. Сеймик воєводства контролює діяльність правління воєводства, а також воєводських адміністративних одиниць. Для цього створюються ревізійні комісії.

2. До складу ревізійної комісії входять депутати, серед них - представники усіх клубів. Членство в ревізійній комісії не можна поєднувати з виконанням функцій маршалка воєводства, голови і віце-голови сеймику воєводства, а також діяльністю у правлінні воєводства.

3. Ревізійна комісія подає висновки щодо виконання бюджету і виступає з пропозицією у сеймику воєводства щодо затвердження чи незатвердження звіту правління воєводства. Регіональна рахункова палата повинна подати свої висновки щодо цієї пропозиції.

Стаття 31.

1. Правління воєводства є виконавчим органом воєводства.

2. До складу правління воєводства, яке налічує п’ять осіб, входить маршалок воєводства, як його голова, віце-маршалок або 2 віце-маршалків і решта членів.

2а. Членом правління воєводства не може бути особа без польського громадянства.

3. Членство правління воєводства не можна поєднувати з членством в органі іншої одиниці місцевого самоврядування, а також з роботою в урядовій адміністрації та мандатом депутата парламенту або сенатора.

4. Рішення правління воєводства приймаються звичайною більшістю голосів при присутності не менше половини законного складу органу шляхом відкритого голосування, якщо інше не передбачено законом. 5. У випадку рівної кількості голосів вирішальний голос має маршалок воєводства.

Стаття 32.

1. Депутати сеймику воєводства обирають зі свого складу маршалка воєводства абсолютною більшістю голосів.

2. Сеймик воєводства обирає, за поданням маршалка воєводства, решту членів правління воєводства, в тому числі не більше двох віце-голів, протягом трьох місяців з дня оголошення результатів виборів відповідним виборчим органом.

3. Обрання віце-голів та решти членів правління воєводства здійснюється абсолютною більшістю голосів законного складу сеймику воєводства.

4. Віце-голови і решта членів правління воєводства можуть обиратися не з членів сеймику.

5. До віце-голів і решти членів правління воєводства, які не є депутатами сеймику, застосовуються відповідні норми частин 1 і 2 статті 24.

Стаття 33.

1. Якщо сеймик воєводства не сформує правління воєводства протягом строку, вказаного в частині 2 статті 32, він підлягає розпуску.

2. Інформацію про розпуск сеймику воєводства з причини, вказаної в частині 1, воєвода подає до загального відома через засоби масової інформації та повідомляє у формі оголошення у воєводському урядовому щоденнику.

3. Після розпуску сеймику воєводства з причини, вказаної в частині 1, відбуваються дострокові вибори. Вибори організує Прем’єр-міністр протягом трьох місяців з дня розпуску сеймику воєводства.

4. Функції органів воєводства до моменту обрання правління воєводства новим сеймиком виконує відповідний територіальний воєвода.

5. Якщо сеймик воєводства, обраний в порядку, передбаченому частиною 3, не сформує правління воєводства протягом строку, вказаного в частині 2 статті 32, він підлягає розпуску. Інформація про розпуск сеймику воєводства поширюється в порядку, зазначеному в частині 2.

6. У випадку, описаному в частині 5, не відбуваються чергові дострокові вибори. До дня виборів до сеймику воєводства наступного скликання, а також правління воєводства, завдання та повноваження сеймику воєводства і правління воєводства здійснює відповідний територіальний воєвода.

Стаття 34.

1. Рішення сеймику воєводства про незатвердження звіту правління рівносильне поданню заяви про відкликання виконавчого органу воєводства, за винятком, коли після закінчення бюджетного року правління воєводства було відкликане з іншої причини.

2. Сеймик воєводства розглядає справу відкликання правління воєводства з причини, зазначеної в частині 1, на сесії, яка скликається не раніше ніж, через 14 днів після прийняття рішення про незатвердження звіту правління.

3. Сеймик воєводства після ознайомлення з пропозицією ревізійної комісії та висновком регіональної рахункової палати щодо незатвердження звіту правління, може відкликати правління воєводства більшістю в 3/5 голосів законного складу сеймику.

4. (4) (виключено)

Стаття 35.

1. Сеймик воєводства може відкликати правління воєводства або окремих його членів, за винятком маршалка воєводства, з іншої причини, ніж незатвердження звіту, лише за письмовим обгрунтованим поданням не менш як 1/3 складу сеймику, при наявності висновку ревізійної комісії.

2. Сеймик воєводства розглядає подання, зазначене в частині 1, на сесії, яка скликається не пізніше, ніж 14 днів з дня його подання.

3. Сеймик воєводства може відкликати правління воєводства або окремих його членів за обставин та в строки, які зазначені в частинах 1 і 2, більшістю в 3/5 голосів законного складу сеймику шляхом таємного голосування.

Стаття 36.

Сеймик воєводства може, за поданням маршалка воєводства, відкликати окремих членів правління воєводства абсолютною більшістю голосів шляхом таємного голосування. Це подання розглядається на сесії, яка скликається не пізніше, ніж через 14 днів з дня його подання.

Стаття 37.

1. Сеймик воєводства може відкликати маршалка воєводства з іншої причини, ніж незатвердження звіту, лише за письмовим поданням не менш як 1/3 законного складу сеймику, на яке подала свій висновок ревізійна комісія, і лише у випадку одночасного обрання маршалка воєводства. Це подання розглядається на сесії, яка скликається не раніше, ніж через 14 днів з дня його подання.

2. Рішення сеймику воєводства приймається в ситуації, описаній в частині 1, більшістю в 3/5 голосів законного складу сеймику. 3. Відкликання маршалка воєводства є рівнозначним відкликанню усього складу правління воєводства.

Стаття 38.

Якщо подання про відкликання правління воєводства або окремих його членів, або маршалка воєводства не отримало належної кількості голосів, наступне подання про відкликання може бути подане в порядку, передбаченому в статтях 35, 37, не раніше, ніж через шість місяців після попереднього голосування.

Стаття 39.

1. У випадку відкликання правління воєводства або окремих його членів сеймик воєводства протягом місяця обирає новий склад правління воєводства або окремих його членів, у порядку та за правилами, зазначеними в статті 32.

2. Відкликане правління воєводства або окремі його члени здійснюють свої функції до моменту обрання нового правління воєводства або окремих його членів. Сеймик воєводства може звільнити члена правління воєводства від цього обов’язку. Норми частини 1 статті 32 про розпуск сеймику воєводства не застосовуються.

Стаття 40.

1. У випадку подання членом правління воєводства заяви про звільнення, сеймик воєводства на найближчому засіданні приймає рішення про прийняття заяви і відкликання його з посади.

2. Неприйняття рішення, про яке йшлося в частині 1, є рівнозначним його прийняттю в останній день місяця, в якому відбувалося засідання сеймику воєводства, про яке йшлося в частині 1.

Стаття 41.

1. Правління воєводства виконує завдання, які належать до адміністрації воєводства і не входять до сфери повноважень сеймику воєводства та воєводських адміністративних одиниць.

2. До завдань правління воєводства належить, зокрема:

1) виконання рішень сеймику воєводства,

2) розпорядження майном воєводства,

3) підготовка проекту бюджету та виконання бюджету воєводства,

4) підготовка проектів стратегії розвитку воєводства, воєводських програм та їх виконання,

5) організація співпраці зі структурами регіонального самоврядування в інших державах та міжнародними регіональними об’єднаннями,

6) керування, координація та контроль діяльності воєводських адміністративних одиниць, призначення та відкликання їх керівників,

7) прийняття організаційного регламенту адміністрації маршалка.

3. Принципи та порядок діяльності правління воєводства викладені в статуті воєводства.

Стаття 42.

Після закінчення строку повноважень сеймику воєводства правління воєводства діє до дня обрання нового правління воєводства.

Стаття 43.

1. Маршалок воєводства організує роботу правління воєводства та адміністрації маршалка, керує актуальними справами воєводства, а також представляє воєводство за його межами.

2. У невідкладних справах, які пов’язані з безпосередньою загрозою громадським інтересам, і загрожують безпосередньо здоров’ ю і життю, а також у справах, що можуть призвести до значних матеріальних втрат, маршалок воєводства приймає необхідні рішення, які належать до компетенції правління воєводства. Рішення, прийняті таким шляхом, вимагають представлення їх до затвердження на найближчому засіданні правління воєводства.

3. Маршалок воєводства є керівником адміністрації маршалка, керівником працівників цієї адміністрації та керівником воєводських адміністративних одиниць.

Стаття 44.

1. Сеймик воєводства призначає та звільняє скарбника воєводства (головного бухгалтера бюджету воєводства) за поданням маршалка воєводства абсолютною більшістю голосів, при наявності не менше половини законного складу сеймику, шляхом таємного голосування.

2. Скарбник воєводства володіє правом дорадчого голосу на засіданнях правління воєводства та сеймику воєводства.

Стаття 45.

1. Правління воєводства виконує завдання воєводства за допомогою адміністрації маршалка і воєводських адміністративних одиниць або воєводських юридичних осіб.

2. Правовий статус працівників адміністрації воєводства визначає окремий закон.

Стаття 46.

1. Рішення в індивідуальних справах зі сфери громадської адміністрації приймає маршалок воєводства, якщо інше не передбачено законом.

2. Маршалок воєводства може уповноважити віце-голів правління воєводства, решту членів правління, працівників адміністрації маршалка, а також керівників воєводських адміністративних одиниць приймати від його імені рішення, про які йшлося в частині 1.

3. Рішення, про які йшлося в частині 1, можна оскаржити в адміністративній апеляційній колегії, а в справах, довірених на підставі домовленості з воєводою,- до відповідного міністра.

4. Прем’єр-міністр, шляхом розпорядження, видає інструкцію з діловодства для органів адміністрації воєводства, в якій викладено правила та порядок виконання канцелярських функцій в адміністрації маршалка з метою дотримання єдиного способу створення, ведення і зберігання документів, а також запобігання їх пошкодженню, знищенню чи втраті.

Розділ 4

МАЙНО ВОЄВОДСТВА

Стаття 47.

1. Майном воєводства є власність та інші майнові права, набуті воєводством чи іншими воєводськими юридичними особами.

2. Воєводськими юридичними особами, крім воєводства, є самоврядні адміністративні одиниці, яким законами надається такий статус, а також ті юридичні особи, які можуть бути створені на основі окремих законів лише воєводствами.

3. Воєводство у цивільно-правових відносинах є суб’єктом прав та обов’язків, які стосуються майна воєводства, яке не належить іншим воєводським юридичним особам.

Стаття 48.

Набуття майна воєводства відбувається за правилами, встановленими в Цивільному кодексі та інших законах, а також шляхом передачі майна з Фонду державного майна (Skarb Panstwa), а також майна з Фонду державного майна, яке є у володінні державних юридичних осіб, на принципах, вказаних у цьому законі.

Стаття 49.

1. Передача воєводству майна з Фонду державного майна, а також майна з Фонду державного майна, яке є у володінні державних юридичних осіб, яке служить реалізації завдань воєводства, особливо тих, які зазначені в статті 14, здійснюється на основі адміністративного рішення воєводи, з застереженнями статті 50.

2. Апеляційним органам щодо рішення, про яке йшлося в частині 1, є відповідний міністр з питань Фонду державного майна.

3. Набування майна є безоплатним і здійснюється в день вступу в силу рішення про його передачу.

Стаття 50.

1. Передача воєводству майна з Фонду державного майна, а також майна з Фонду державного майна, яке є у володінні державних юридичних осіб, яке служить виконанню господарських завдань, які не входять до сфери громадського споживання, може відбуватися за поданням правління воєводства, якщо це майно повинно служити реалізації стратегії розвитку воєводства і воєводських програм, за винятком майна, яке призначене для задоволення претензій, пов’язаних з проведенням націоналізації, і для реалізації програми загальної приватизації.

2. Передача майна, вказаного в частині 1, відбувається безоплатно, шляхом, відповідним для передачі набутих прав, причому передача власності та інших прав на річ здійснюється на основі остаточного рішення відповідного міністра з питань Фонду державного майна. 3. Відмова в передачі майна, про яке йшлося в частині 1, відбувається шляхом остаточного рішення відповідного міністра з питань Фонду державного майна.

Стаття 51.

1. Набування переданого майна Фонду державного майна, а також майна Фонду державного майна, яке є у володінні державних юридичних осіб, відбувається разом із застереженнями, які повинні бути вказані в рішенні про передачу.

2. Виказання застережень не порушує прав третіх осіб.

3. Норми частин 1 і 2 не застосовуються до зобов’язань Фонду державного майна, а також державних юридичних осіб, що виникають внаслідок діяльності органів та інститутів, які займаються передачею майна і які були створені перед моментом його отримання воєводством.

Стаття 52.

Передача майна Фонду державного майна, а також майна Фонду державного майна, яке є у володінні державних юридичних осіб воєводства, звільняється від податків та зборів.

Стаття 53.

При розгляді справ щодо передачі майна шляхом прийняття рішення, застосовуються відповідні норми Кодексу про адміністративне провадження.

Стаття 54.

1. Остаточне рішення про передачу воєводству прав, які є або можуть бути записані в реєстраційній книзі, є підставою для запису в книгу.

2. Судове провадження щодо запису в книгу звільняється від судового мита.

Стаття 55.

Майнові права воєводства, які не належать іншим воєводським юридичним особам, здійснює правління воєводства.

Стаття 56.

1. Керівники воєводських адміністративних одиниць, які не володіють правосуб’єктністю, діють одноособово, на основі повноважень, виданих правлінням воєводства.

2. Для передачі повноважень необхідною є згода у формі рішення правління воєводства.

Стаття 57.

1. Волевиявлення від імені воєводства здійснює маршалок воєводства разом з членом правління воєводства, якщо інше не вказано в статуті воєводства.

2. Сеймик воєводства може уповноважити маршалка самостійно приймати рішення, які не передбачені статутом воєводства.

3. Діяльність, з якої випливають фінансові зобов’язання, вимагає для її здійснення контрасигнації головного бухгалтера бюджету воєводства.

4. Головний бухгалтер бюджету воєводства, який відмовить в контрасигнації, здійснить її на письмове прохання маршалка воєводства, інформуючи одночасно про це сеймик воєводства, а також регіональну рахункову палату.

Стаття 58.

1. Воєводські юридичні особи самостійно приймають рішення в межах, визначених законами, щодо порядку реалізації їх майнових прав, причому безоплатне розпорядження майном, а також збут:

1) нерухомості, яка служить для загального використання чи безпосереднього задоволення громадських потреб,

2) предметів, які мають особливу наукову, історичну, культурну або природну цінність, -вимагає згоди у формі рішення правління воєводства.

2. Згоди правління воєводства вимагає також зміна призначення складників майна, вказаного в частині 1, пунктах 1 і 2.

3. Рішення правління воєводства, про які йшлося в частинах 1 і 2, підлягають нагляду відповідно до Розділу 7 цього Закону.

Стаття 59.

1. У випадку збуту воєводством або іншою юридичною особою воєводства предметів, які мають особливу наукову, історичну, культурну та природну цінність, Фонд державного майна має право першості у викупі, який здійснюється за правилами, встановленими у Цивільному кодексі.

2. Майно, набуте безоплатно з Фонду державного майна, підлягає у випадках, вказаних у частині 1, поверненню на його користь, якщо уповноважений державний орган виступить з вимогою повернення.

Стаття 60.

Воєводство не несе відповідальності за зобов’язаннями інших юридичних осіб воєводства, якщо інше не передбачено спеціальним законом. Інші юридичні особи воєводства не несуть відповідальності за зобов’язаннями воєводства.

Розділ 5

ФІНАНСИ ВОЄВОДСТВА

Стаття 61.

1. Бюджет воєводства є основою самостійної фінансової діяльності.

2. Бюджет воєводства є фінансовим планом, до якого входять:

1) планування доходів та видатків воєводства,

2) джерела фінансування бюджетного дефіциту,

3) призначення бюджетного профіциту,

4) витрати, пов’язані з багаторічними програмами, серед них, зокрема, інвестиційні програми, з відокремленням витрат на фінансування кожної з програм.

Стаття 62.

Фіксування в бюджеті воєводства витрат на конкретні цілі не є підставою для виникнення зобов’язань щодо третіх осіб.

Стаття 63.

1. Бюджет воєводства приймається як частина бюджетного рішення на календарний рік, далі “бюджетний рік” .

2. Сеймик воєводства встановлює порядок роботи над проектом бюджету, визначаючи, зокрема:

1) строки в роботі над проектом,

2) обов’язки воєводських адміністративних одиниць під час роботи над проектом бюджету воєводства,

3) необхідну деталізацію проекту,

4) інформаційні матеріали, які правління воєводства повинно надати сеймику воєводства, представляючи проект бюджету.

Стаття 64.

1. (5) Рішення про бюджет воєводства складається з самого бюджету, рішень, що стосуються питань, які на основі рішення від 26 листопада 1998 р. про громадські фінанси (Вісн. Зак. №. 155, поз. 1014) віднесено до компетенції сеймику воєводства, а також питань, визначених сеймиком воєводства в рішенні, про яке йшлося в частині 2 статті 63.

2. Бюджет може включати витрати на багаторічні інвестиційні програми, якщо:

1) для кожної з багаторічних програм сеймиком воєводства були окремо визначені:

а) назва програми, її ціль і завдання, які будуть фінансуватися з бюджету воєводства,

b) організаційна одиниця, яка буде виконувати програму або координувати її виконання,

с) строк виконання програми і загальна сума витрат на неї, d) розмір витрат на кожний рік реалізації програми,

2) наступні бюджети будуть містити витрати на вже діючі програми в розмірі, необхідному для її вчасного завершення,

3) зміна квот витрат на реалізацію програм може бути виключена внаслідок наявності окремих рішень сеймику воєводства, які змінюють порядок виконання цієї програми або призупиняють її виконання.

Стаття 65.

1. Прийняття бюджету воєводства відбувається перед початком бюджетного року.

2. У випадку неприйняття бюджету протягом строку, вказаного в частині 1, до моменту схвалення бюджету, проте не пізніше 31 березня бюджетного року, основою фінансової діяльності є проект бюджету, запропонований сеймику воєводства.

3. (6) (виключено) . 1)

4. У випадку, коли доходи та видатки держави визначає закон про попередній проект бюджету (prowizorium budїetowy), сеймик воєводства може прийняти попередній проект бюджету воєводства на строк дії попереднього проекту бюджету держави.

Стаття 66.

1. Створення та подання для прийняття проекту бюджету воєводства, а також ініціатива його змін належить до виключної компетенції правління воєводства.

2. Правління воєводства готує і подає сеймику воєводства не пізніше 15 листопада року, який передує бюджетному:

1) (7) проект бюджету воєводства, який враховує норми закону, про який йшлося в частині 1 статті 64, а також рішення сеймику воєводства, зазначені в статті 63 частині 2 пункті 3,

2) проект бюджетних рішень, зазначених в частині 1 статті 64,

3) інформаційні матеріали, визначені сеймиком воєводства в рішенні про бюджет.

3. Без згоди правління воєводства сеймик воєводства не може вносити в проект бюджету зміни, що спричиняють збільшення витрат і одночасне збільшення запланованого дефіциту бюджету воєводства, або зміни, які спричиняють збільшення передбачених доходів без одночасного встановлення нових джерел доходів.

Стаття 67.

1. Власні доходи становлять принципове джерело фінансування завдань воєводства.

2. Власними доходами воєводства є:

1) частка в податках, що йдуть в доход держави, в розмірі, визначеному окремим законом,

2) доходи з майна воєводства,

3) спадки, записи і подарунки на користь воєводства,

4) доходи, які отримують бюджетні одиниці воєводства, а також внески інших воєводських адміністративних одиниць,

5) відсотки за безстрокову передачу часток, про які йшлося в пункті 1,

6) інші власні доходи, які отримуються на основі окремих норм.

3. Передача за законом воєводству нових завдань вимагає надання необхідних фінансових коштів на їх реалізацію шляхом збільшення доходів, про які йшлося в частині 2,пунктах 1 і 6.

Стаття 68.

Доходами воєводства можуть бути:

1) вирівнювальна субвенція з бюджету держави,

2) цільові дотації з бюджету держави і державних цільових фондів на завдання, які виконуються воєводством,

3) цільові дотації з бюджету держави на завдання зі сфери діяльності урядової адміністрації, які виконуються воєводством на основі угод, укладених з органами урядової адміністрації,

4) цільові дотації з бюджету гмін або повітів на завдання зі сфери діяльності цих адміністративних одиниць, які виконуються воєводством на основі угод, укладених з органами гміни або повіту,

5) інші надходження, які отримуються на підставі окремих норм.

Стаття 69.

Сумарний розмір квоти вирівнюваної субвенції, а також принципи і критерії її розподілу визначаються окремим законом.

Стаття 70.

1. За виконання бюджету воєводства відповідальність несе правління воєводства.

2. Правлінню воєводства належить виключне право:

1) брати зобов’язання, які спрямовані на покриття витрат у квотах, які вказані в рішенні про бюджет, у межах повноважень, наданих сеймиком воєводства,

2) випуску цінних паперів, у межах повноважень, наданих сеймиком воєводства,

3) здійснення бюджетних витрат,

4) подання пропозицій про зміни до бюджету воєводства,

5) володіння резервами бюджету воєводства,

6) блокування бюджетних коштів у випадках, передбачених законом.

Стаття 71.

1. Принципи отримання органами адміністрації воєводства кредитів та позик на покриття дефіциту, який виник під час бюджетного року, або на фінансування витрат, які не були передбачені запланованими річними доходами, визначаються окремим законом.

2. Правила випуску облігацій воєводства визначаються окремим законом.

Стаття 72.

Господарювання фінансовими коштами, які знаходяться в розпорядженні адміністрації воєводства, є відкритим. Вимога відкритості досягається за допомогою:

1) відкритості обговорення бюджету,

2) опублікування бюджету, а також звітів про його виконання,

3) представлення повного списку квот цільових дотацій, які надаються з бюджету воєводства,

4) (8) (виключено)

Стаття 73.

(9) (виключено)

Стаття 74.

Володіння фінансовими коштами воєводства є відокремлене від його касового виконання.

Розділ 6

ЗАКОРДОННА СПІВПРАЦЯ

Стаття 75.

Сеймик воєводства приймає “Пріоритети міжнародної співпраці воєводства”, які визначають:

1) головні цілі міжнародної співпраці,

2) географічні пріоритети майбутньої співпраці,

3) плани щодо вступу до міжнародних регіональних об’єднань.

Стаття 76.

1. Співпраця воєводства з регіональними громадами інших держав здійснюється відповідно до внутрішнього права, зовнішньої політики держави і її міжнародних зобов’язань, в межах завдань і компетенції воєводства.

2. Воєводство бере участь в діяльності міжнародних інституцій та регіональних об’єднань, а також представлене в них на принципах, визначених в угоді, підписаній загальнодержавними організаціями, які об’єднують адміністративно-територіальні одиниці.

Стаття 77.

1. “Пріоритети міжнародної співпраці воєводства” можуть бути прийняті, а також міжнародні ініціативи воєводства, зокрема детальні проекти угод про регіональну співпрацю, або проекти рішень про вступ до міжнародних регіональних об’єднань, можуть бути прийняті за згодою відповідного міністра закордонних справ, яка отримується за посередництвом воєводи. 2. Рішення, про які йдеться в частині 1, приймається абсолютною більшістю голосів законного складу сеймику воєводства. 3. Рішення, а також підписані угоди про регіональну співпрацю, про які йшлося в частині 1, надсилаються до відповідного міністра закордонних справ, а також відповідного міністра з питань громадської адміністрації.

Розділ 7

НАГЛЯД ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ВОЄВОДСТВА

Стаття 78.

1. Нагляд за діяльністю воєводства здійснює Прем’єр-міністр та воєвода, а з фінансових питань - регіональна рахункова палата.

2. Наглядові органи можуть втручатися в діяльність воєводства лише у випадках, передбачених законами.

Стаття 79.

Нагляд за виконанням завдань воєводства здійснюється на основі критеріїв відповідності із законодавством.

Стаття 80.

Наглядові органи мають право вимагати інформацію та дані, що стосуються організації і функціонування воєводства, необхідних для здійснення ними наглядових повноважень.

Стаття 81.

Маршалок воєводства подає воєводі рішення сеймику воєводства, а також рішення правління воєводства, які підлягають нагляду, протягом семи днів з дня їх прийняття. За цей самий строк маршалок воєводства подає регіональній рахунковій палаті рішення, які підлягають її нагляду.

Стаття 82.

1. Рішення органу адміністрації воєводства, яке суперечить законам, є недійсним.

2. Недійсність рішення визначає наглядовий орган. Орган адміністрації, рішення якого було визнано недійсним, може протягом 30 днів оскаржити це в адміністративному суді. Норми про судовий контроль адміністративних рішень застосовуються відповідно.

3. Адміністративний суд призначає розгляд справи не пізніше 30 днів з дня подання скарги до суду.

4. У випадку незначного порушення права контрольний орган не визнає рішення недійсним, обмежуючись зауваженням, що рішення прийнято з порушенням закону.

Стаття 83.

1. Не визнається недійсним рішення адміністративного органу воєводства, якщо наглядовий орган не визнав його недійсним протягом 30 днів з дня його отримання.

2. Якщо не визнано рішення недійсним з причини, передбаченої частиною 1, проте воно значно порушує законодавство, заявляється про його невідповідність законодавству. Норми Кодексу про адміністративне провадження щодо наслідків такої заяви застосовуються відповідно.

Стаття 84.

1. У випадку порушення сеймиком воєводства Конституції або значного чи багаторазового порушення законів, Сейм, за поданням Прем’єр-міністра, може, шляхом прийняття рішення, розпустити сеймик воєводства. Розпуск сеймику воєводства є рівнозначним розпуску всіх органів адміністрації воєводства. До моменту обрання нових органів адміністрації функції цих органів здійснює відповідний територіальний воєвода.

2. Якщо порушення Конституції або значне порушення законів вчиняється правлінням воєводства, воєвода закликає сеймик воєводства до вжиття необхідних заходів, а якщо цей заклик неефективний - виступає з поданням до Прем’єр-міністра про розпуск правління воєводства. До моменту обрання нового правління воєводства його функції та функції маршалка воєводства здійснює особа, призначена Прем’єр-міністром за поданням воєводи.

Стаття 85.

1. У випадку, коли не передбачається швидке виправлення і продовжується неефективне виконання громадських завдань адміністративними органами воєводства, Прем’єр-міністр може припинити діяльність адміністративних органів воєводства і встановити комісарське правління на строк до двох років, проте не довше, ніж до моменту обрання правління воєводства сеймиком воєводства наступного скликання.

2. Встановлення комісарського правління може наступити після попереднього пред’явлення претензій органам воєводства та вимоги про негайне представлення програми виправлення ситуації у воєводстві.

3. Урядового комісара призначає Прем’єр-міністр за поданням воєводи.

4. Урядовий комісар приймає виконання завдань та повноважень адміністративних органів воєводства.

Стаття 86.

1. Наглядові дії, зазначені в частині 2 статті 84 та в частині 1 статті 85, можна оскаржити в адміністративному суді щодо невідповідності їх законам протяг 30 днів з моменту їх проведення.

2. Такі скарги має право подавати воєводство, підставою подання скарги є рішення сеймику воєводства.

3. При розгляді справ, про які йдеться в частині 1, застосовуються відповідні норми про оскарження в адміністративному суді рішень в індивідуальних справах зі сфери громадської адміністрації.

4. Наглядові рішення стають остаточними після закінчення строку, передбаченого для подання скарг, або в день відкликання скарги, або відхилення її судом.

Стаття 86а.

1.Якщо відповідний орган воєводства, всупереч обов’язку, що випливає з положень статті 190 частини 2 і 6 та статті 194 частини 1, про яку мова у статті 33 частина 7, а також статті 5 частини 2, 3 і 5 закону від 21 серпня 1997 р. про обмеження підприємницької діяльності особами, які виконують громадські функції у сфері, яка стосується припинення повноважень мандата депутата, заміщення мандата депутата, відкликання з посади або скасування трудової угоди з членом правління воєводства, скарбником воєводства, керівником організаційної самоврядної одиниці воєводства і особою, яка управляє або членом органу, що управляє юридичною особою воєводства, не приймає рішення, не відкликає з посади або не скасовує трудової угоди, воєвода закликає орган воєводства прийняти відповідний акт упродовж 30 днів.

Стаття 87.

Судовий розгляд, про який йдеться в статтях 82 та 86, звільняється від судового мита.

Стаття 88.

Норми цього розділу не застосовуються до індивідуальних рішень у справах громадської адміністрації, які приймаються адміністративними органами воєводства. В таких випадках контроль за ними визначається окремими нормами.

Стаття 88а.

На справи, про які мова в цьому розділі, не має поширення параграф 3 і 4 статті 52 закону від 30 серпня 2002 р.- Закон про провадження перед адміністративними судами (Вісник законів № 153, поз. 1270).

Розділ 8

МІСЦЕВІ ПРАВОВІ АКТИ, ЯКІ ПРИЙМАЮТЬСЯ
АДМІНІСТРАЦІЄЮ ВОЄВОДСТВА

Стаття 89.

1. На підставі цього закону, а також на підставі повноважень, передбачених іншими законами, сеймик воєводства приймає місцеві правові акти, які є обов’язковими на території воєводства або його частині. 2. Маршалок воєводства підписує місцеві правові акти, прийняті сеймиком воєводства, негайно після їх прийняття і направляє їх для опублікування у воєводському урядовому щоденнику.

3. Опублікуванню у воєводському урядовому щоденнику підлягає також бюджет воєводства, а також звіти про його виконання.

4. Місцеві правові акти вступають в силу з моменту їх оголошення, якщо окремі норми або правові акти не встановлюють конкретних пізніших строків.

5. Правила та порядок видання урядового щоденника воєводства встановлюється окремим законом.

Стаття 90.

1. Особа, права та законні інтереси якої були порушені нормою місцевого правового акта, може - після безрезультатного звертання до адміністративного органу, який видав норму,- оскаржити норму в адміністративному суді.

2. Позовна давність місцевого правового акта становить 1 рік з дня його прийняття.

3. Положення частини 1 не застосовується, якщо цю справу вже розглядав адміністративний суд і відхилив скаргу.

4. У справі про компенсацію збитків застосовуються положення про строки вирішення справ в адміністративному процесі.

Стаття 91.

1. Положення статті 90 застосовуються відповідно, коли адміністративний орган воєводства не виконує своїх функцій або своїми рішеннями порушує права третіх осіб. 2. У випадках, про які йдеться в частині 1, адміністративний суд може наказати наглядовому органу вжити необхідних заходів щодо адміністративного органу.

Розділ 9

ПРИКІНЦЕВЕ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 92.

Закон набирає чинності в строк і в порядку, які встановлюються окремим законом.

Новини

2015-04-09
Обговорення проекту Закону України щодо розпорядження земельними ділянками.

2015-03-25
“Про землю”

2015-03-17
Законопроекти для повного проведення реформи у сфері децентралізації.

2015-03-16
З Хмельницького розпочався процес обговорення впровадження в життя Закону «Про добровільне об‘єднання територіальних громад».

2015-03-11
Методичне забезпечення формування спроможних територіальних громад.

Опитування

Ваше відношення до купівлі-продажу земель с/г призначення

  • Торгівля землею не припустима. (54.0%, 76 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України не більше 50 га. на особу. (28.0%, 40 по голосам)
  • Купвля-продаж фізичним та юридичним особам без обмежень. (10.0%, 14 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України без обмежень. (8.0%, 11 по голосам)

Загалом проголосувало: 141

Загрузка ... Загрузка ...
© 2009 Інститут громадянського суспільства
Україна, м. Київ, 01103 бул. Дружби народів, 22, кім.21
Тел: (+38044) 529-73-94