На головну Написати лист



Про мову в сучасних умовах.

(деякі думки щодо спрощення мови в сучасних умовах за наслідками розмови з високоосвіченою молоддю)

Якось перебуваючи за кордоном довелось мати розмову за участі наших молодих політиків та працівників деяких структур ЄС. У всіх класна освіта, у тому числі іноземна, гарна українська, гарна англійська. Зайшла мова про Одесу. Я розказав декілька історій одеського життя середини 70-тих і ми вийшли на тему, що за ці 40 років дуже змінилась мова. Вона стала втрачати свій регіональний колорит та різноманіття термінів щодо одного сьогодні поняття.

Як на мене головною причиною тут стало те, що відбувся розрив у передачі знань усним способом від дідів до онуків, який раніше був основним. Старше покоління жило з молодшим і діди(баби) виховували онуків. Виховували через розповіді, через читання старих, традиційних казок.

Після того, як діти основне виховання стали отримувати в дитячих садочках, а загалом дідівські розповіді були замінені телевізором та інтернетом, архаїзми мови, які передавались усною творчістю просто стали відмирати і скоро більшість людей взагалі не згадає більшості таких слів.

От наприклад:

Велосипед. Ще десь до початку 70-тих у нас на Поділлі було декілька варіантів для «велосипеда», до речі саме слово «велосипед» практично не використовувалось.

Отже на верху ієрархії «велосипедів» стояло слово «веломашина». Цього терміну заслуговував лише один тип велосипедів - новенька модель «Україна» з двома багажниками, один спереду інший з заду. Це була мрія дорослої людини із певним статусом: вчитель, інженер, парторг колгоспу.

Другим рівнем був «ровер». Цим терміном позначали нові, справні велосипеди Харківського чи Пензенського заводу, або будь-якого іншого в хорошому стані.

Третім - йшов «лісапет». Це велосипед - трудяга, на якому возили все: від хліба до мішків з картоплею. Уже не зовсім можна було впізнати якого він був кольору при випуску із заводу.

Замикала статусний ряд - «лайба». Про цей велосипед можна було сказати лише те, що він мав раму і два колеса. Якого заводу і якого року випуску це творіння уже не пам’ятали. На цих велосипедах як правило були відсутні крила, багажник, корозія всюди, колеса могли мати різні ободи.

Окремо стояла молодіжна версія велосипеда - «волік». Так ласкаво називало своє щастя діти, яким батьки спромоглись купити «Орльонок».

Ще одна цікава історія пов’язання з «піджаком». Сьогодні всі знають, що таке «піджак», але знову ж таки для різних варіантів піджаків були свої слова.

Піджак - це означало власне новий, сучасний піджак, як елемент чоловічого костюма, які були або «двійками» або «трійками» - штани, піджак, жилет.

Жакет - як правило шерстяний піджак, що носили окремо. Він не був частиною костюма.

Френч - піджак, пошитий із офіцерського сукна, близький за фасоном до «сталінського» крою.

Лєтнік - дешевий піджак із цупкої бавовняної тканини, напевне найбільш популярний серед сільського населення.

Ще один термін піджака був поширеним у «продвинутому» молодіжному середовищі , це «кліфт», але все таки, то був не широковживаний термін.

При такому різноманітті відразу з одного речення можна зрозуміти хто в чому прийшов на весілля і який його статок: «На весіллі сват був у піджаку, кум в жакеті а дружба в лєтніку.»

Коли хтось ходив на рибалку, то у відповідь на запитання «Де рибалив?» можна було почути декілька варіантів: на ставу, на ставку, на калабані, на блюдці, на кар’єрі.

Кожне з цих слів стосувалось певної категорії водного об’єкта.

Став - це досить велика водойма, принаймі декілька десятків гектарів плеса. Тут риба завжди більш вимоглива до наживки та досвіду рибалки. Не завжди там можна щось упіймати, але якщо уже впіймав, то це може бути серйозна здобич.

Ставок - ставком називали невеликі, як правило колгоспні водойми, де часто вирощували коропів. Частина ставків, хоча й належали колгоспам, не зарибнювались коропом і були місцями риболовлі сільських пацанів.

Калабаня - невелика водойма на невеликих потічках, на спущених ставках. Тут як правило, завжди клював невеликий карасик, звідси повернутись без улову практично не можливо.

Блюдце - природнє невелике і не глибоке озерце круглої форми, часто вони були посеред поля. Деякі з них пересихали до осені. Там також дуже швидко підростали карасики, які хвацько брали будь-яку наживку.

Кар’єр - водойма, що утворилась на місці , де колись добували торф. Це могли бути, як досить локальні водойми кілька метрів шириною і довжиною, так і цілі каскади по декілька кілометрів довжиною і місцях промислової розробки торфу. Тут було досить глибоко. Холодна вода і смачний карась.

От таким чином різноманітилась мова в старі часи. Тепер вона розвивається за іншими законами. Відтісняються старі слова, пов’язані з архаїчною діяльністю та минулим способом життя, з’являються нові, але як на мене в основному це слова-покручі іноземного походження.

Переписка по твіттеру чи СМС, ще й далі збіднює мову, скорочує кількість слів, які ми використовуємо в звичайному житті.

А шкода.

Ткачук А.Ф.
25.02.15, Брюссель.

Comments are closed.

Новини

2015-04-09
Обговорення проекту Закону України щодо розпорядження земельними ділянками.

2015-03-25
“Про землю”

2015-03-17
Законопроекти для повного проведення реформи у сфері децентралізації.

2015-03-16
З Хмельницького розпочався процес обговорення впровадження в життя Закону «Про добровільне об‘єднання територіальних громад».

2015-03-11
Методичне забезпечення формування спроможних територіальних громад.

Опитування

Ваше відношення до купівлі-продажу земель с/г призначення

  • Торгівля землею не припустима. (54.0%, 76 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України не більше 50 га. на особу. (28.0%, 40 по голосам)
  • Купвля-продаж фізичним та юридичним особам без обмежень. (10.0%, 14 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України без обмежень. (8.0%, 11 по голосам)

Загалом проголосувало: 141

Загрузка ... Загрузка ...
© 2009 Інститут громадянського суспільства
Україна, м. Київ, 01103 бул. Дружби народів, 22, кім.21
Тел: (+38044) 529-73-94