На головну Написати лист



Аналіз Проекту Закону України «Про протидію екстремізму» №3718 від 02.12.2013

Законопроектом передбачається внести в законодавство України нове поняття - екстремізм, дається його визначення, види, форми, принципи, напрями та способи протидії, визначаються суб’єкти, які здійснюють протидію (Генпрокуратура та СБУ та їх підрозділи), встановлюється відповідальність за здійснення екстремістської діяльності. Щодо останнього пропонується доповнити ККУ статтею 110-1, якою передбачено штрафи розміром від 200 до 4 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За керівництво та участь в екстремістських організаціях передбачається встановити покарання в формі позбавлення волі від 3 до 5 років.

Реєстраційний номер (та/або інші реквізити): 3718 від 02.12.2013
Інтернет-адреса проекту (або інше джерело): http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=49227
Назва проекту: Проект Закону України «Про протидію екстремізму»
Характер (вид) акта: Проект закону
Суб’єкт(и) ініціативи / автор(и) проекту: Колісніченко В.В. (VII скликання)
Короткий зміст (суть) проекту: Законопроектом передбачається внести в законодавство України нове поняття - екстремізм, дається його визначення, види, форми, принципи, напрями та способи протидії, визначаються суб’єкти, які здійснюють протидію (Генпрокуратура та СБУ та їх підрозділи), встановлюється відповідальність за здійснення екстремістської діяльності. Щодо останнього пропонується доповнити ККУ статтею 110-1, якою передбачено штрафи розміром від 200 до 4 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За керівництво та участь в екстремістських організаціях передбачається встановити покарання в формі позбавлення волі від 3 до 5 років.
Відповідність чинному законодавству: Проект Закону в деяких випадках дублює норми ККУ та в багатьох - суперечить чинному законодавству та Конституції України.
Можливі суспільні впливи та ризики: Негативні: Позитивні:
Проект закону несе ризики щодо обмеження прав людини та згортання демократії в Україні. Відсутні.
Висновки, пропозиції: Законопроект є неприйнятним, оскільки суттєво обмежує конституційні права й свободи громадян.
Інша інформація щодо проекту (якщо така є): Термін походить від лат. extremus - крайній. Законопроект дає визначення поняття екстремізму, що повністю збігається з визначенням з української версії Вікіпедії. Останнє з’явилося 19.01.2014, отже цілком може бути запозичене із законопроекту, що аналізується, тому слід звернутися до інших визначень цього поняття.

На відміну від української Вікіпедії російська версія демонструє дещо інші підходи до визначення цього поняття. По-перше, згадується підхід ПАРЄ (2003 р.), яка визначає екстремізм як «форму політичної діяльності, яка явно чи приховано заперечує принципи парламентської демократії й базується на ідеології та практиці нетерпимості, відчуження, ксенофобії, антисемітизму та ультра-націоналізму». В цьому визначенні екстремізм виступає як політична течія, а не діяльність.

Натомість, по-друге, «Шанхайська конвенція про боротьбу з тероризмом, сепаратизмом та екстремізмом» (2001) визначає екстремізм як діяння, а саме: «будь-яке діяння, направлене на насильницьке захоплення влади чи насильницьке утримання влади, а також на насильницьку зміну конституційного устрою держави, а також на насильницьке посягання на громадську безпеку, в тому числі, організація в цих цілях незаконних збройних формувань або участь в них, й за які передбачається покарання у відповідності до національного законодавства Сторін».

Очевидно, що наведене визначення є некоректним (недолугим), оскільки ставить поняття в залежність від наявності чи відсутності покарання за нього у законодавстві - якщо є покарання в кримінальному кодексі, то це - екстремізм, а, якщо нема, то це - не екстремізм.

Уклали «Шанхайську конвенцію» Казахстан, Китай, Киргизія, Росія, Таджикистан, Узбекистан, себто країни, які мають проблеми з дотримання прав людини та демократичних свобод.

Дослідники сходяться на наявності певних характерних особливостей цього явища. Перша - одні й ті ж дії можуть розглядатися одніми людьми чи соціальними групами як справедливі, приміром, боротьба за свободу та незалежність, а іншими - як незаконні або терористичні, приміром тими, хто знаходяться при владі. Понад те, у однієї людини (соціальної групи) моральна оцінка екстремістської діяльності може змінюватися в залежності від часу та умов, себто політичний та історичний контекст формують погляди людини на події, що, взагалі кажучи, є загальним місцем, це - друге.

В радянські часи засудження Степана Бандери й УПА було широко розповсюдженим у масовій свідомості, натомість після 1985 року, з появою раніше приховуваної інформації, погляди на національно-визвольний рух кардинально змінилися. С. Бандера, яким лякали дітей по селах, всю війну просидів у німецькому таборі й був чистим теоретиком, а зовсім не практиком підпільної боротьби, яким його виставляла радянська пропаганда.

По-третє, з позицій стороннього спостерігача однакові чи подібні дії можуть виглядати або законними, або екстремістськими, в залежності від того, вчинені вони сильною стороною чи слабшою. Як правило, дії більш слабкої групи завжди виглядають більш екстремістськими, натомість більш сильної - законними.

Так застосування зброї провладною (сильною) групою завжди виглядає виправданим, хоча вона може застосовувати зброю неадекватно до ситуації. Крім того, вона зазвичай захищається дружніми «контролюючими» інституціями - слідством, прокуратурою, судами. В такій ситуації її дії «відбілюються» пропагандою провладних ЗМІ й подаються як законні, необхідні та обґрунтовані.

Застосування ж зброї з боку слабкої групи, - хоч воно має місце в межах необхідної самооборони, дозволеної законом, - розцінюється як тероризмом, й довести своє право на самозахист в недемократичних чи «недо-демократичних» країнах виглядає абсолютно неможливим.

Насправді ж насильницькі методи з боку сильнішої групи, застосовані силовими структурами влади, в багатьох випадках слід розглядати саме як екстремістські дії, однак сильніша група, як правило, ніколи цього не визнає й не карає винних.

Приклади. Розгін демонстрації в Тбілісі, тільки 1989 року. Тоді в ніч на 9 квітня війська оточили 10-тисячний мітинг та почали «витіснення» із застосуванням гумових кийків, «черьомухи» та… саперних лопаток. В результаті загинуло 19 чоловік, а 4035 звернулися за медичною допомогою. В Грузинській РСР було введено надзвичайний стан, але протести продовжувалися, уряд вимушений був піти у відставку й рівно через два роки - 9 квітня 1991 була проголошена незалежність Грузії.

В цьому ж ряду - штурм спецпризначенцями палацу культури на Дубровці в Москві 2002 року, під час так званого Норд-Ост-теракту. Тоді силовиками була застосована вогнепальна зброя та сильнодіючі нервово-паралітичні гази, в результаті загинуло від 130 до 174 заручників (по різним даним). Російська влада не визнала своєї вини в загибелі людей, 2003 року Тверской районний суд Москви (суддя М. Горбачова) відмовив постраждалим в компенсації з боку держави. Реакція світової спільноти виявилася іншої - 2011 року Європейський суд з прав людини визнав постраждалими 64 людини й зобов’язав Росію виплатити їм 1,3 млн. євро.

Четверта особливість явища екстремізму полягає в тому, що крайні дії сильної та слабої сторони кардинально різняться як за формою, так і за ступенем насильства. Вони можуть бути взагалі ненасильницькі, або мати вид прихованого насильства.

Повертаючись до зазначеного законопроекту, слід наголосити на декількох пунктах.

Перший, законопроект розглядає певні питання, які вже врегульовані українським законодавством, зокрема, за «дії, вчинені з метою насильницької зміни основ конституційного ладу та (або) порушення територіальної цілісності та суверенітету держави» відповідальність встановлена статтями 109 та 110 Кримінального Кодексу України.

Так само встановлена відповідальність за розпалювання расової, національної, етнічної чи релігійної ворожнечі та ненависті, перешкоджання здійсненню громадянами їхніх виборчих прав, перешкоджання законній діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, виборчих комісій та багато іншого.

Друге, законопроектом пропонується встановити відповідальність за тероризм та заклики до терористичної діяльності, однак це питання вже врегульоване в законодавстві України - 2003 року ухвалено закон «Про боротьбу з тероризмом».

Трете, законопроектом пропонується встановити відповідальність за діяння, які допускають надто широкі та довільні тлумачення, себто не мають чітких меж та дефініцій. Наприклад, «пропаганда і публічне демонстрування нацистської і фашистської атрибутики чи символіки або атрибутики чи символіки, схожих з нацистською і фашистською атрибутикою чи символікою до ступеня змішування».

При такому формулювання під «публічну демонстрацію» відразу попадають колекціонери та нумізмати, які на загал або в Інтернеті виставляють свої «скарби» воєнних часів. Якщо буквально сприймати ці настанови закону, то під визначення «схожих» попадають… етнографічні солярні знаки багатьох народів світу, включно з українським, а що таке та як визначати «ступінь змішування», взагалі не піддається розумінню?!

Четверте, законопроектом визначаються «суб’єкти, які здійснюють протидію екстремізму», це - органи державної влади та місцевого самоврядування, МВС України, СБУ та, навіть, фізичні(!) та юридичні особи, громадські організації, у яких ця діяльність визначена статутом. Особливу роль відведено МВС України та СБУ, яким надається статус «уповноважених особи у сфері протидії екстремізму».

Для «суб’єктів протидії» визначено такі «способи протидії»: «профілактичні заходи», «недопущення проявів екстремістської діяльності», вони можуть «вносити подання» та «виносити попередження», «вживати заходи боротьби», а при необхідності здійснювати «ліквідацію юридичної особи чи громадського об’єднання» через суд. Зрозуміло, що визначення цих «способів» не даються, тому кожен виконавець по своєму може трактувати «вживання заходів боротьби», а це відкриває широке поле для «діяльності» як «уповноважених осіб», так і «фізичних», себто сумнозвісних тітушок.

П’яте, «При проведенні публічних та масових заходів… не допускається здійснення екстремістської діяльності». Апріорі це - зрозуміло, але вимоги до проведення таких заходів подекуди виглядають анекдотично, так «забороняється застосовувати предмети (маски та інші), які приховують обличчя, і, таким чином, перешкоджають ідентифікації особи». Під таке обмеження, взагалі кажучи, підпадають й новорічні свята в школах та в дитячих садочках - там діти (й ой!) - «застосовують» карнавальні маски! Наразі, слід поставити інше питання - наскільки є виправданим використання «балаклав» спецпризначенцями? Адже неможливість встановлення їх осіб призводить до безкарності, в разі вчинення ними правопорушень та злочинів проти демонстрантів?!

Шосте, «Генеральний прокурор України чи підлеглий йому відповідний прокурор (в попередніх статях проекту вони навіть не згадувалися), або уповноважений орган у сфері протидії екстремізму чи його підпорядкований управління (відділ), орган, установа, …має право своїм рішенням призупинити діяльність юридичної особи або (та) об’єднання громадян» (редакція оригіналу). Це - ще один репресивний «кийок», який рядовий чиновник прокуратури, МВС чи СБУ може застосувати до незалежних ЗМІ, Інтернет-сайтів, громадських організацій, партій або до будь-яких місцевих ініціатив. Зазначимо при цьому, що органи прокуратури не віднесені законопроектом до «суб’єктів, які здійснюють протидію екстремізму».

Сьоме, наступний репресивний важіль після «призупинення» це - ліквідація юридичної особи (ЗМІ, сайту тощо) чи організації громадян - партії, громадського об’єднання та, навіть, форуму на сайті. Далі йде повна заборона на здійснення ними «екстремістської діяльності».

Проектом пропонується введення до Кримінального Кодексу України нової статті 110-1, якою передбачаються штрафи від 3 тис. 400 грн. до 68 тис. грн., а за «керівництво та участь у екстремістських організаціях» або «матеріальне, організаційне чи інше сприяння діяльності такої організації» - позбавлення волі на строк від 3 до 5 років.

Зрозуміло, що покарання терміном на 5 років ув’язнення за членський квиток (хоч керівника, хоч рядового її члена) є явно неадекватним.

Comments are closed.

Новини

2015-04-09
Обговорення проекту Закону України щодо розпорядження земельними ділянками.

2015-03-25
“Про землю”

2015-03-17
Законопроекти для повного проведення реформи у сфері децентралізації.

2015-03-16
З Хмельницького розпочався процес обговорення впровадження в життя Закону «Про добровільне об‘єднання територіальних громад».

2015-03-11
Методичне забезпечення формування спроможних територіальних громад.

Опитування

Ваше відношення до купівлі-продажу земель с/г призначення

  • Торгівля землею не припустима. (54.0%, 76 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України не більше 50 га. на особу. (28.0%, 40 по голосам)
  • Купвля-продаж фізичним та юридичним особам без обмежень. (10.0%, 14 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України без обмежень. (8.0%, 11 по голосам)

Загалом проголосувало: 141

Загрузка ... Загрузка ...
© 2009 Інститут громадянського суспільства
Україна, м. Київ, 01103 бул. Дружби народів, 22, кім.21
Тел: (+38044) 529-73-94