На головну Написати лист



Підтримка сільського розвитку (деякі думки щодо можливих кроків)

Українські села знекровились дуже сильно. Урбанізація, яка протягом другої половини 20-го сторіччя відбувалась швидкими темпами припинилась. Останні роки статистика практично не показує такого процесу, як перетікання населення з сіл у міста. На фоні катастрофічно швидкого скорочення населення України загалом і більш швидкого скорочення населення сільського, все одно частка сільського населення не зменшується. Першим поясненням тут може бути прискорена міграція міського населення за кордон та його переселення з великих міст на міські околиці, але це напевне лише частина правди.

Причини такої дивної ситуації щодо урбанізації України, адже в Україні чи не найвищий показник частки сільського населення серед країн Європи,  слід шукати по-перше у дуже затяжній кризі промисловості, яка не потребує притоку нових робочих рук; по-друге - у неспроможності села бути донором для міст. Деградація сільських поселень, де процес ліквідації колгоспів, що позбавив селян звичного ритму життя, перейшов у фазу домінування агрохолдингів, яким не потрібні робочі руки селян, оскільки зернове господарство обходиться сучасною технікою, управляють якою заїжджі працівники.

Працездатні люди, чоловіки, у віці понад 40-45 років у селі стають рідкістю, оскільки значна частина людей цієї вікової категорії встигла виїхати з села в кінці 80-тих, решта що залишились, повмирали в наслідок депресії від відсутності роботи та алкоголізму,  молоді у віці 18 - 30 років ще менше.   Створилась парадоксальна ситуація, в селі, де не має робочих місць, не має трудових ресурсів, які могли б рушити у міста! Безробітні з села не можуть адаптуватись до праці в місті. Ті що могли, це уже зробили раніше.

До цього ще слід враховувати таку обставину: особливий провал у народжуваності припав на середину 90-тих, а саме ці покоління зараз досягають дітородного віку, тому демографічна яма, особливо на селі,  нам зараз гарантована.

Що робити в цій ситуації?

Навряд чи є якийсь один універсальний рецепт, але над цим варто поміркувати.

Сьогодні у світі зовсім інша ситуація у сфері виробництва ніж була якихось 20 років тому. Якщо раніше промислова переробка могла бути якісною та рентабельною винятково за умови великого масштабу, то тепер це можливо на масштабі малому. Типовий приклад: м’ясокомбінати та молокозаводи. Величезні підприємства на які завозились щодня сотні тварин чи сотні тон молока. Потім отримана продукція розвозилась на великі відстані. При цьому те ж м’ясо мало бути глибокої заморозки, що приводило до втрати якості, але на це мало зважали. Молоко значною мірою перетворювалось у порошок і колись знову відновлювалось на молоко.

Тепер для значної кількості споживачів такі харчові продукти уже не є бажаними. Тому ця тенденція до споживання більш свіжих продуктів є обнадійливою для селян.

Є й інші загальні тенденції, що можуть бути використаними для підтримки сільського розвитку.

Перше: Сьогодні сучасне обладнання дозволяє переробляти м’ясо і молоко у невеликих обсягах з дуже високою якістю і фактично мати таку переробку у місцях походження сировини. Це один із способів забезпечити додатковими доходами сільські домогосподарства, для цього потрібна робота над переконанням людей самоорганізовуватись у кооперативи.

Для великих господарств своя ніша великого масштабу в певному обсязі все одно залишиться - в першу чергу це експорт, а більшість внутрішнього ринку може освоїти кооперативний рух.

Друге: освоєння нових продуктів для виробництва в сільських територіях. В Україні традиційний набір продуктів, що вироблялись (вирощувались) на селі не є досить широким. Відкриття кордонів та досвід мільйонів українців від подорожей Європою привів до появи в Україні попиту на нові продукти: різного роду салати, спаржу, артишоки, ягідні джеми, соки, різноманітну рибу, молюски, птицю. Зараз основна маса такої продукції імпортується, хоча значною мірою вона може продукуватись в Україні. Районування у нас нових харчових рослин та їх вирощування, закладання ягідників та садів - створить додаткові можливості для людей із сільських територій, тим паче, що як і у першому випадку первинна переробка можлива практично у місцях вирощування.

Третє: знову ж таки зміна у структурі економіки і поява так званого «креативного» сектору економіки дозволяє вдихнути в окремі сільські території новий дух і нові можливості. Адже для людей, які займаються роботою у цьому секторі не має поняття робочого часу та вихідних, офісу чи виробничої зони і зони проживання. Для них потрібна така організація життєвого простору, яка є максимально гнучкою для творчої роботи з добрим швидкісним інтернетом. Відтак саме такі люди можуть досить швидко освоювати сільські території у мальовничих місцях, якщо на це є ще й підтримка інфраструктурою. Поява ж там людей, які з одного боку є творчими геніями, а з іншого, як і всі потребують доброї їжі і комфорту дасть змогу закрутитись сфері обслуговування , а у місцевої молоді з»явиться стимул змінити своє ставлення до освіти та способу життя.

Четверте: органічність. Зараз серед частини населення набуває поширення повернення до органічності у всьому: від органічних продуктів до органічних іграшок. Цю тенденцію нове село також може взяти на озброєння. Виробництво органічної продукції потребує більших трудових затрат, є більш інтелектуальним. Популяризація «органічного» способу життя, що стимулюватиме попит на органічну продукцію, чесне органічне виробництво(без хімії) може стати ще одним рецептом успішного села.

П’яте: не сільськогосподарське виробництво на селі. В будь-якому випадку сільськогосподарське виробництво в нинішніх умовах не потребує значної кількості робочих рук. Тому частина сільських мешканців має знайти себе у не сільськогосподарському секторі. Стимулювання розміщення невеликих швейних виробництв, сувенірів, органічної косметики, бджолярства, мебельної продукції чи заготовок до меблів, тощо створить додаткову зайнятість і збільшить спроможність місцевих бюджетів.

Шосте: повернення у село. В різні часи з різним ступенем успішності держава намагалась повернути в село певні групи спеціалістів: агрономів, лікарів, вчителів. Для цього в основному застосовувався метод примусу та стимулювання. Випускника ВНЗ «розподіляли» на село і можливо навіть давали житло. Але більшість з таких вимушених переселенців виїжджали із села після збігу 3-х років.

Зараз варто подумати над іншим. Спробувати про стимулювати тих людей, які свідомо вирішили переїхати в село не тому, що їм там дають житло, а тому, що хочуть там розпочати свій бізнес і мають для цього певні ідеї. Держава може створити фонд підтримки таких переселенців і надавати на конкурсній основі кошти на переїзд та облаштування старту їхнього бізнесу. Умови повернення чи не повернення коштів можуть залежати від різних обставин у різних регіонах. Це має стати компетенцією і відповідальністю обласної влади.

Сьоме: соціальна підтримка сільських територій. Варто розуміти, що соціальна складова - охорона здоров’я, дошкільна та шкільна освіта, культура в сільських територіях не створює надто багато додаткових робочих місць і прямо не є фактором економічного зростання. Проте ця складова є об’єднуючим чинником для сільських територіальних громад та створює відчуття уваги до людини з боку влади, відчуття певної захищеності у скрутну хвилину. Тут звичайно не йде мова про тримання повноцінних лікарень там де не має пацієнтів чи шкіл там де не має дітей. Створення мобільних діагностичних груп, які періодично з’являються у селах і проводять загальну діагностику, консультації лікарів через можливості інтернету, швидка медична допомога, яка приїде до хворого, це не надто дорого, але це надто важливо.

Школи також варто розглядати не тільки, як просто освітній заклад. Школа має бути центром суспільного та культурного життя невеликих громад. Багато початкових шкіл, де діти вчаться недалеко від дому, та повноцінні середні школи, куди старших дітей довозять транспортом, має стати правилом, а не винятком.

Це можливо не повний набір можливих рецептів, але здається досить аргументований. Принаймні  інструменти з такого набору широко використовуються як у Європі, так і в інших частинах світу.

Тут важливо ще зрозуміти й те, що збереження заселених сільських територій є не тільки економічним фактором, передусім це фактор національної безпеки - контроль власної території та фактор збереження родючості земель, фактор відтворення нації.

Підготовлено на основі дослідження, здійсненого в рамках проекту «Support to Ukraine’s Regional Development Policy», що фінансується за кошти ЄС.

А. Ткачук 27.06.13

Новини

2015-04-09
Обговорення проекту Закону України щодо розпорядження земельними ділянками.

2015-03-25
“Про землю”

2015-03-17
Законопроекти для повного проведення реформи у сфері децентралізації.

2015-03-16
З Хмельницького розпочався процес обговорення впровадження в життя Закону «Про добровільне об‘єднання територіальних громад».

2015-03-11
Методичне забезпечення формування спроможних територіальних громад.

Опитування

Ваше відношення до купівлі-продажу земель с/г призначення

  • Торгівля землею не припустима. (54.0%, 76 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України не більше 50 га. на особу. (28.0%, 40 по голосам)
  • Купвля-продаж фізичним та юридичним особам без обмежень. (10.0%, 14 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України без обмежень. (8.0%, 11 по голосам)

Загалом проголосувало: 141

Загрузка ... Загрузка ...
© 2009 Інститут громадянського суспільства
Україна, м. Київ, 01103 бул. Дружби народів, 22, кім.21
Тел: (+38044) 529-73-94