Аби дати відповідь на питання: наскільки ефективним є сьогодні сільське господарство України ми спробували порівняти його з іншими країнами. Найпростіше та напевне найкоректніше це можна зробити на основі деяких показників Світового банку [2] за розділом Agriculture & Rural Development (Сільське господарство і розвиток сільських територій), які стали предметом нашого аналізу:

Agricultural land (% of land area) [3]	Землі сільськогосподарського призначення (в% від загальної земельної площі)
Agricultural machinery, tractors per 100 sq. km of arable land	Сільськогосподарська техніка, трактори на 100 квадратних кілометрів орної землі
Agriculture, value added (% of GDP)	Сільське господарство, додана вартість (% від ВВП)
Agriculture, value added per worker (constant 2000 US$)	Сільське господарство на додану вартість на одного працівника (постійна 2000 дол США)
Arable land (% of land area)	Орні землі (% від загальної земельної площі)
Cereal yield (kg per hectare)	Зернові вихід (кг на гектар)
Crop production index (1999-2001 = 100)	Рослинництво індекс (1999-2001 = 100)
Employment in agriculture (% of total employment)	Зайнятість у сільському господарстві (у% від загальної зайнятості)
Fertilizer consumption (kilograms per hectare of arable land)	Споживання добрив (кг на гектар ріллі)
Food production index (1999-2001 = 100)	Виробництво харчових продуктів індекс (1999-2001 = 100)
Land under cereal production (hectares)	Земля під виробництво зернових (га)
Livestock production index (1999-2001 = 100)	Тваринництво індекс (1999-2001 = 100)
Rural population (% of total population)	Сільське населення (% від загального числа населення)

Для порівняння показників вибрано країни, які за певними суттєвими характеристиками (природні умови, площа території, кількість населення, політичні процеси тощо) подібні з Україною: одна країна колишнього СРСР (Білорусь), постсоціалістичні країни (Угорщина, Польща), великі розвинуті країни Європи (Франція та Німеччина).

Також значення деяких індикаторів порівнюються з середніми по країнах Європейського Союзу значеннями.

Відсоток сільського населення [4] незначно зростає у Польщі (притому там він суттєво вищий, аніж в Україні - майже 39% проти неповних 32%). Це є непрямим свідченням успішності аграрних реформ - люди обирають для життя сільську місцевість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Частка зайнятих у сільському господарстві в Україні найвища (15,8% у 2008 році). Подібно високий відсоток лише у Польщі (14%). [5] У всіх інших країнах та у середньому по ЄС цей показник суттєво нижчий - від 2 до 5%. Загальною є тенденція до його суттєвого зниження.

Частка орних земель (від загальної площі земель) [6] в Україні найбільша з-поміж усіх взятих для порівняння країн (56%), й фактично залишається незмінною. Лише в Угорщині (50,6%) та Польщі (41,2%) цей показник близький за значенням до українського. Середнє значення по ЄС -  26%. Найменша частка - у Росії (7,4%). У високорозвинутих Франції та Німеччині розорана приблизно третина земель.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частка продукції сільського господарства у ВВП  в Україні є одним з найвищих (8,2%) і у 2010 році за цим показником Україна поступалася лише Білорусі (9,2%). У високорозвинутих Франції та Німеччині на сільське господарство припадає всього 1-2% ВВП. Слід відзначити загальну тенденцію до скорочення цієї частки у всіх без винятку обраних країнах. Та навіть на цьому фоні темпи скорочення цієї частки в Україні є одними з найшвидших - з 1991 року вона зменшилася у 2,8 рази. У середньому по ЄС частка за цей самий період зменшилася приблизно вдвічі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

При цьому додана вартість на одного працівника у сільському господарстві в Україні найнижча і має дуже низьке абсолютне значення. Вона у 7 разів нижча за середню по ЄС, у 13 разів - за показник Німеччини, та майже у 24 (!) рази - за показник Франції. Близьке значення цього показника у Польщі (вище всього на 20%), однак це не показово - через вкрай відмінну структуру сільського господарства (у Польщі, на відміну від України, головною формою с/г-підприємств є дрібні фермерські господарства).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Індекси виробництва (харчових продуктів, а також продукції тваринництва та рослинництва) наочно свідчать про спільність процесів, які відбуваються у постсоціалістичних країнах: різке падіння виробництва у 90-х роках минулого століття та подальше поступове нарощення у результаті реформування галузі. Найвищі індекси - у Білорусі, однак це, принаймні частково, пов’язано з тим, що і падіння там було чи не найглибшим. Для ЄС та старих його членів характерною є стабільність індексів, що непрямо свідчить про ефективність заходів з регулювання аграрного сектора.

На підставі порівняння динаміки зміни індексів можна зробити ще один цікавий висновок: в Україні та, можливо, в Угорщині має місце порушення пропорцій між тваринництвом та рослинництвом на користь останнього. Якщо у Польщі та в Білорусі індекси обидвох галузей після падіння піднялися приблизно пропорційно, то в Угорщині та, особливо, в Україні спостерігається зростання в рослинництві, однак стабільність чи навіть продовження спаду в тваринництві.

До того ж, ріст виробництва продукції рослинництва в Україні, очевидно, спричинений не тільки високою врожайністю, а, у першу чергу, утриманням найвищого показника розораності та збільшенням частки земель під зерновими.

Урожайність зернових в Україні найнижча і майже вдвічі нижча за середню по ЄС та втричі - за врожайність у Німеччині чи Франції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частка земель під зерновими з 1991 року в Україні зросла на 9%, в той час як у Німеччині - лише на 1%, а у Франції - навіть дещо знизилася. Правда, ця частка в Україні досі дещо нижча, аніж у цих країнах.

Сумарна ефективність використання угідь в Україні значно нижча, аніж у розвинутих країнах Європи. У 2004 році, до прикладу, вона була майже втричі нижча, аніж у Польщі, та у 8-9 разів нижча, аніж у Німеччині чи Франції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суттєвим фактором ефективності є застосування мінеральних добрив. За цим показником у 2008 році Україна у 4,3 рази відставала від середнього по ЄС показника, майже у 6 разів - від Польщі. Слід відзначити тенденцію до зменшення застосування добрив у ЄС та до збільшення - у постсоціалістичних країнах. А у лідери за цим показником вийшла Білорусь (237 кг добрив на гектар), що у 7,2 (!) рази більше, аніж в Україні (32,8 кг/га).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ще один важливий фактор ефективності - рівень механізації. За цим показником Україна разом з Білоруссю значно відстають від інших країн. Найвищим рівень механізації є у Польщі - він вищий за середній по ЄС у 1,75 рази, а за український - у 12 (!) разів. Очевидно і в цьому випадку суттєву роль грає той факт, що у Польщі головними учасниками ринку є малі фермерські господарства. Попри це, найвищий показник механізації можна вважати певним свідченням того, що Польща обрала вдалу модель реформування аграрного сектора. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З цього порівняння можна зробити певні узагальнюючі висновки. Сільське господарство в Україні у порівнянні з іншими європейськими країнами є не досить ефективним. Не зважаючи на значно більшу, ніж у будь-якій європейській країні концентрацію земель у одного виробника, ефективність одного гектара сільгоспугідь в Україні є суттєво нижчою.

Формально висока частка сільськогосподарського виробництва в українському ВВП у порівнянні з іншими країнами пояснюється дуже низьким загальним рівнем ВВП України у порівнянні з іншими країнами і досить великою площею сільгоспугідь.

Ігор Абрамюк, 06.02.12

---

 [1] графічне представлення матеріалу, що описаний у цій аналітичній записці, див. у файлі: Agriculture, UA vs other Countries_v.1.1.ppt

[2] http://databank.worldbank.org/ddp/home.do

[3] жирним курсивом виділені ті індикатори, дані за якими завантажено у окремі excel-файли та піддано аналізу

[4] ..\..\References\World Bank\Data\Rural population (% of total population).xls

[5] слід зауважити, що дані за цим показником по Білорусі відсутні у базі даних з 1995 року

[6] ..\..\References\World Bank\Data\Arable land (% of land area).xls