Висновки для України

Ще донедавна Франція в Європі виглядала найбільш централізованою державою, де виконавча влада пронизувала всю територію та всі сфери життя французів. Проте починаючи з 80-тих років минулого століття ця ситуація почала досить швидко змінюватись. В 2000-них роках децентралізація продовжувалась і максимально можлива кількість повноважень перейшла від органів виконавчої влади до органів місцевого самоврядування.

Проте за ці роки у Франції так і не змогли провести реформу адміністративно-територіального устрою, аби зменшити кількість суб’єктів управління на базовому рівні і тому досі кількість комун у Франції є надзвичайно великою.

Аби вирішити проблему кількості комун і створити умови для реальної, а не паперової децентралізації(аби ті кому передаються повноваження могли їх реалізувати) Франція пішла шляхом створення об’єднань комун. Такий підхід дозволив зробити значні кроки з децентралізації та зняття з держави великої кількості питань, які передані місцевому самоврядуванню. Проте адміністративна система публічної влади в державі стала ще більш складною, бюджетні трансферти, система оподаткування також ускладнилась, що привело до започаткування реалізації відповідних реформ і у цих сферах.

Варто також сказати, що договірні відносини між різними громадами та їх об’єднання також є не простим процесом, який потребує тривалих дискусій та погодження інтересів різних суб’єктів, у тому числі політичних партій, які мають більшість у різних комунах.

Складно навіть уявити, що в українських реаліях це можливо.

Тим не менше, досвід Франції показує, що різні країни шукають свої власні моделі децентралізації, але всюди рухають реформи політичні лідери національного рівня, які в різних історичних умовах, на різних зламах економічного та політичного життя шукають адекватні відповіді на виклики, які з’являються.

В законопроекті «Про місцеве самоврядування в Україні», що розроблявся за участі Інституту громадянського суспільства в 2002-04 роках передбачалось правове регулювання такого об’єднання органів місцевого самоврядування , як «агломерації», що за своєю природою досить подібне до нинішнього французького досвіду. Але тоді, на жаль, формалізм окремих народних депутатів, юристів апарату Верховної Ради України призвів до того, що це поняття було зняте з обговорення. Так було втрачено можливість відкрити хоча б одне невелике вікно для об’єднання зусиль органів місцевого самоврядування у вирішенні питань життєзабезпечення людини у місцях ареалу її проживання: містах та приміських зонах.

Концепція реформи місцевого самоврядування, що була затверджена Урядом України в 2009 році так і залишилась не реалізованою.

Сьогодні уже здається всім зрозуміло, що затягування з реформами місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою все більше поглиблює кризу управління в державі та кризу поселенської мережі у периферійних територіях.

Україна, як і Франція є унітарною та надто централізованою формально державою.  Проте Франція змогла зробити глибокі реформи, які децентралізували владу та зробили її від того більш ефективною, а Україна так і залишилась на етапі дискусій, які не переходять у практичну площину.

Розраховувати на реформи в найближчі роки знову не доводиться, адже у нас «знову вибори».

Можливо досвід Франції стане нам в пригоді уже після чергового виборчого циклу, але життя знову піде далеко вперед.

12-27.12.2011