На головну Написати лист



Законотворення за доби радянської влади в Україні (1920-1990рр).

Законотворення часів Радянської України пройшло формувалось у досить довгий та дивний спосіб (відмінний від того, що спостерігалось у ті часи в інших державах світу).

Після падіння УНР і перемоги в україно-російській війні 1918-20 років,  Радянська Росія встановила в Україні радянську владу та сформувала залежну від Росії нову соціалістичну державу - Українську Соціалістичну Радянську Республіку. (УСРР, потім УРСР).

Перший період діяльності радянської влади в Україні був зовсім відмінним від державного будівництва часів УНР, особливо в частині законотворчості та розділення влади на законодавчу, виконавчу і судову.

Україна, починаючи з першої радянської Конституції 1919 року ввійшла у довгий період «всевладдя рад», такої правової системи де влада концентрувалась на вертикалі рад і де Верховна Рада СРСР фактично стала вищим/єдиним органом законодавчої влади.

В кожній із республік СРСР також було сформовано республіканську систему органів влади дуже подібну до тої, що була в СРСР, а республіканське законодавство фактично відтворювало правові норми, які приймались Верховною Радою чи Президією Верховної Ради СРСР у вигляді основ законодавства, або мали відповідати відповідним законодавчим актам РСФСР.

Проте така система органів та правова система сформувалась фактично уже після Другої світової війни, оскільки прийняття Конституції СРСР в 1936 році, а Конституції УРСР в 1937 році тільки заклало перехід хоча б у певних  ознаках визнавати радянську правову систему подібною до тих, які були сформовані у провідних державах світу з розділенням законодавчої, виконавчої та судової влади.

Головними відмінностями правової системи тодішньої УРСР від інших держав стало по-перше - ігнорування приватної власності, по-друге домінування принципу класової боротьби і переваги одних класів над іншими у правах; по-третє - визнання державною ідеології комуністичної партії; по-четверте - визнання верховенства законів СРСР над законами УРСР; по-п’яте - не визнання місцевого самоврядування.

В перші роки радянської влади в Україні, рішення прийняті її органами підтверджують не самостійність  «української влади» та її «не правовий характер».

Цікавим підтвердженням цього є архівні документи цього періоду:

Приклад 1. Уряд, який сам себе формує[1]

16 січня 1919 р.

«Присутствовали: Пятаков, Квиринг, Аверин, Затонский, Забара, Тутишкин, Артем, Межлаук, Магидов, Рухимович, Ворошилов, Боголепов, Королев.

Слушали: 9. О правительственном кризисе.

Постановили: Освободить тов. Пятакова от занимаемой им должности председателя Временного рабоче-крестьянского правительства Украины. За - 4 гол., против - 1, воздержавшихся - 2.

Избрать тов. Артема председателем правительства. За - 3 гол., против - 1 гол., воздержавшихся - 2.

Перед закрытием заседания тов. Пятаков делает заявление, что считая для себя обязательным постановление ЦК РКП, назначившего его председателем правительства, он считает возможным для себя передать должность председателя правительства тов. Артему только после такового решения Центральным комитетом РКП.

Тов. Аверин по мотивам воздержания прилагает свое мнение по этому вопросу.

Председатель Временного рабоче-крестьянского

правительства Украины Г.Пятаков

Члены правительства Квиринг, Рухимович, Межлаук,

Ворошилов, Магидов, Аверин

Управляющий делами Кудрин

Секретарь Грановский

Верно: делопроизводитель Леонтьев»

Перша половина 1919 року не була дуже успішною для радянської Росії, тому фактично в межах нинішньої Україні «радянський уряд» не діяв, але після розгрому Денікіна, радянські російські війська отримали можливість «відновити УСРР».  29 листопада 1919 р. відбувся пленум ЦК РКП(б). Він затвердив проект резолюції “Про радянську владу на Україні”.

Це був дуже цікавий документ, який по тону суттєво відрізнявся від попередніх документів щодо України та українців.

Зокрема, пам’ятаючи не сприйняття українцями політики зверхності, прагнення українців незалежності, автори цього документу зробили все для того, аби показати, що Радянська Україна є справді української та справді незалежною державою робітників та селян.

Резолюція передбачала зобов’язання для рад, рвкомів та іншим держустановам  впровадити у роботу українську мову. Рішення, яке впроваджували в життя УНР та Гетьманат і яке критикували більшовики, вони взяли на власне озброєння.

Правда такий підхід не завадив принести в Україну жорстокі репресії, концтабори, масові розстріли політично ненадійних людей.

Вперше більш зрозуміло політична система та система законодавства в Радянській Україні проявилась у Конституції 1929 року.

Головними ознаками цієї Конституції стало:

1.     Закріплення нерівності класів:

«. Українська соціялістична радянська республіка забезпечує політичні права для трудящих мас, без ріжниці статі, віри, раси і національности і цілком позбавляє цих прав експлуататорські кляси.»

17. Керуючись інтересами трудящих, Українська соціялістична радянська республіка позбавляє окремих осіб та окремі групи прав, що вони ними користуються на шкоду інтересам соціялістичної революції.

2.     Визнання України складовою СРСР, хоча з певними заявками самостійності:

«. Українська соціялістична радянська республіка входить до складу Союзу радянських соціялістичних республік як суверенна договірна держава і зберігає за собою право вільного виходу з Союзу»

«6. Громадяни Української соціялістичної радянської республіки є тим самим громадянами Союзу радянських соціялістичних республік.»

3.     Формально визначається вищий орган влади в республіці:

22. Верховним органом влади Української соціялістичної радянської республіки є Всеукраїнський з’їзд рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів.

До виключного відання Всеукраїнського з’їзду рад належить:

  • а) затвердження, зміна та доповнення Конституції Української соціялістичної радянської республіки;
  • б) остаточне затвердження Конституції Автономної молдавської соціялістичної радянської республіки та змін і доповнень тої Конституції;
  • в) зміна кордонів Української соціялістичної радянської республіки;
  • г) встановлення кордонів Автономної молдавської соціялістичної радянської республіки;
  • ґ) вибори Всеукраїнського центрального виконавчого комітету;
  • д) вибори представників Української соціялістичної радянської республіки до Ради національностей Союзу радянських соціялістичних республік.

4.     Закріплення в одному органі законодавчих та виконавчих функцій

25. Всеукраїнський центральний -виконавчий комітет в періоди поміж Всеукраїнськими з’їздами рад є верховний законодавчий, розпорядчий та виконавчий орган влади Української соціялістичної радянської республіки.

На багато років в Україні встановилась система, за якою закони готували і приймали урядові органи. Відтак крім прямого делегування законодавчих повноважень від представницького органу - з’їзду рад до виконавчого ВУЦВК почалось відбуватись розмивання правової системи і через інші органи - наркомати, інспекції, які плодили свої акти, що фактично регулювали ці питання, які мають регулюватись винятково законом.

Особливо багато такої практики було щодо «класових ворогів», у сфері кримінального покарання.

Приклад 2. Ліквідація концтаборів[2]

«Ввиду установления единого типа мест лишения свободы с более или менее строгой изоляцией Совет Народных Комиссаров постановляет:

1. Лагеря принудительных работ (концентрационные лагеря) упразднить.

2. В каждой губернии образовать особые комиссии по освобождению из концлагерей заключенных в составе: председателя зав.губернским отделом юстиции и членов - заведующего губернским исправительно-трудовым п/отделом и представителей ревтрибунала, губ. ЧК, а также и ревтрибунала и ревжелдортрибунала, где таковые имеются.

3. Предоставить особым комиссиям по освобождению из концлагерей заключенных широкие полномочия окончательно разрешать вопрос об освобождении из концлагерей лиц, пребывание коих на свободе в настоящее время не угрожает интересам советской власти, независимо от того, по постановлению каких органов власти они заключены в концлагерь.

4. Тех из заключенных в концлагерях, коих особые комиссии признают не подлежащими освобождению как представляющих реальную угрозу советской власти, надлежит перевести в дома общественных принудительных работ (допры), сократив сроки оставшегося им к отбыванию наказия на 1/3.

5. Занятые ныне концлагерями помещения приспособить для домов принудительных работ.

6. Настоящее постановление ввести в действие по телеграфу.

г. Харьков, 30 января 1922 г.

Зам. председателя Совета Народных Комиссаров

Мануильский

Управляющий делами Совнаркома Солодуб

За секретаря СНК Стрелков»

У цій постанові видно, що Раднарком реалізовує повноваження, які мають виходити із закону. Мало того делегуються повноваження по звільненню з концтаборів знову ж таки поза державним органам - особливим комісіям.

Фактично в на початку двадцятих років Раднарком видавав нормативно-правові акти або щодо конфіскації майна, фінансів, забезпечення діяльності ВЧК та інших репресивних органів, або продубльовував відповідні рішення, що приймались у Росії. Планомірної законодавчої роботи не велось, до підготовки проектів рішень не залучались професійні юристи, оскільки це були представники ворожих класів, старе, дореволюційне законодавство не застосовувалось.

Але ситуація потребувала кардинальних змін, особливо після впровадження НЕПу і тому знову стали бути затребувані старі юридичні кадри і старі закони, які лягали в основу нового правового регулювання.

Відтак саме в цей період було дуже швидко здійснено кодифікацію значного масиву «радянського права».

В Україні за дорученням ВЦВК цими питаннями займався Нарком’юст в структурі якого було введено посади радників, які були запропоновані кращим юристам дореволюційного періоду.

Фактично під гаслом кодифікації, йшло закріплення нового «соціалістичного права». Як всюди в цей період були встановлені плани по кодифікації, які успішно перевиконувались.

Конституція УРСР 1937 року

Після прийняття Конституції СРСР 1936 року, яка «остаточно закріпила перемогу соціалізму», були ухвалені конституції і союзних республік. В 1937 році було прийнято Конституцію УРСР.

Новий Основний закон був більш ліберальним ніж попередній, а політична система за цим законом виглядала трішки більш стриманішою.

Важливими , в контексті нашого дослідження нормами Конституції УРСР[3] 1937 року виглядають норми, що стосуються таких питань:

1.     Класова орієнтація держави

Стаття 1. Українська Радянська Соціалістична Республіка є соціалістична держава робітників і селян

2.      Політична система

Стаття 2. Політичну основу УРСР становлять Ради депутатів трудящих, що виросли і зміцніли в наслідок повалення влади поміщиків та капіталістів, завоювання диктатури пролетаріату, визволення українського народу від національного гніту царату та російської імперіалістичної буржуазії і розгрому націоналістичної контрреволюції.

Стаття 3. Вся влада в УРСР належить трудящим міста і села в особі Рад депутатів трудящих

3.     Поява слів про власність відмінну від соціалістичної

Стаття 5. Соціалістична власність в УРСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об’єднань).

Стаття 9. Поруч з соціалістичною системою господарства, яка є панівною формою господарства в УРСР, допускається законом дрібне приватне господарство одноосібних селян і кустарів, яке грунтується на особистій праці і виключає експлуатацію чужої праці.

4.     Закріплення статусу суб’єкта СРСР

Стаття 13. З метою здійснення союзними республіками взаємодопомоги по ліні! економічній і політичній, так само як по лінії оборони. Українська, Радянська Соціалістична Республіка добровільно об’єдналася з іншими рівноправними Радянськими Соціалістичними Республіками… в Союзну державу - Союз Радянських Соціалістичних Республік.

Виходячи з цього, УРСР забезпечує за СРСР в особі його вищих органів влади і органів державного управління права, визначені статтею 14 Конституції СРСР.

Поза межами статті 14 Конституції СРСР, УРСР здійснює державну владу самостійно, зберігаючи Повністю свої суверенні права.

Стаття 14. Українська Радянська Соціалістична Республіка зберігає за собою право виходу з Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

Стаття 16. Закони СРСР обов’язкові на території УРСР.

5.     Визначення єдиного  законодавчого органу

Стаття 20. Найвищим органом державної влади УРСР є Верховна Рада УРСР.

Стаття 23. Верховна Рада УРСР є єдиним законодавчим органом УРСР.

Стаття 24. Закон вважається затвердженим, коли його ухвалила Верховна Рада УРСР простою більшістю голосів.

6.     Визначення компетенції Уряду

Стаття 39. Найвищим виконавчим і розпорядчим органом державної влади УРСР є Рада Народних Комісарів УРСР.

Стаття 41. Рада Народних Комісарів УРСР видає постанови і розпорядження на основі і на виконання законів СРСР і УРСР, постанов і розпоряджень Ради Народних Комісарів СРСР і перевіряє їх виконання.

7.     Встановлюється принципи формування «незалежного» суду

Стаття 102. Правосуддя в УРСР здійснюється Найвищим Судом УРСР, Найвищим Судом Молдавської АРСР, обласними судами, судами адміністративних округ, а також спеціальними судами СРСР, що створюються за постановою Верховної Ради СРСР, народними судами.

Стаття 111. Судді незалежні і підкоряються тільки законові.

Фактично Конституція УРСР 1937 року зробила суттєвий крок до політичної системи, яка де юре уже передбачала розподіл законодавчих та виконавчих повноважень між різними державними органами. А визнання Верховної Ради єдиним законодавчим органом стало великим кроком на шляху формування нової юридичної школи з підготовки законопроектів. Правда до справжнього парламенту ще було далеко, але не дооцінювати еволюцію , що відбулась у системі радянського права не можна.

Правда варто визнати, що формальна та реальна ситуацію були дещо відмінними одна від одної. Верховна Рада УРСР, аж до 1990 року так і не стала справжнім парламентом, оскільки формувалась на основі комуністичної партії, реалізовувала настанови компартії і фактично ухвалювала закони, що розроблялись за вказівками партійних органів чи у самих цих органах - ЦК КПУ чи ЦК КПРС.

Ще одним цікавим моментом у радянський період історії законотворення була досить дивна практика нормотворення, коли приймались спільні рішення ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС(профспілки). Також, після зміщення з посади С.М. Хрущова, міжнародні документи від імені СРСР почав підписувати генеральний секретар КПРС, що не відповідало навіть радянській Конституції.

Проте в повоєнний період в СРСР і в УРСР на теоретичному рівні почали розроблятись нові підходи до формування законодавства і навіть в 80-тих роках було винесено у доктрину розвитку права в СРСР положення про необхідність ухвалення спеціального Закону «Про закони в СРСР».

Правда такий закон не було прийнято ні в СРСР, ні в УРСР, ні в незалежній Україні.


[1] З протоколу засідання Тимчасового робітничо-селянського уряду України про урядову кризу, ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 40-40 зв. Засвідчена копія.

[2] Постанова Ради народних комісарів УСРР про скасування концтаборів, м. Харків, 30 січня 1922 р. Собрание узаконений и распоряжений рабоче-крестьянского правительства Украины. 1922, № 4. Ст. 63.

[3] м. Київ З0 січня 1937 року, http://static.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1937.html

Новини

2015-04-09
Обговорення проекту Закону України щодо розпорядження земельними ділянками.

2015-03-25
“Про землю”

2015-03-17
Законопроекти для повного проведення реформи у сфері децентралізації.

2015-03-16
З Хмельницького розпочався процес обговорення впровадження в життя Закону «Про добровільне об‘єднання територіальних громад».

2015-03-11
Методичне забезпечення формування спроможних територіальних громад.

Опитування

Ваше відношення до купівлі-продажу земель с/г призначення

  • Торгівля землею не припустима. (54.0%, 76 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України не більше 50 га. на особу. (28.0%, 40 по голосам)
  • Купвля-продаж фізичним та юридичним особам без обмежень. (10.0%, 14 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України без обмежень. (8.0%, 11 по голосам)

Загалом проголосувало: 141

Загрузка ... Загрузка ...
© 2009 Інститут громадянського суспільства
Україна, м. Київ, 01103 бул. Дружби народів, 22, кім.21
Тел: (+38044) 529-73-94