На головну Написати лист



ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ЗАКОНУ ТА ЛОГІКА ВИКЛАДЕННЯ ПРАВОВИХ НОРМ

1. Загальні вимоги до закону

При підготовці проекту закону слід виходити із кількох базових принципів: закон по можливості має якомога вичерпніше регулювати коло питань, віднесених до предмету регулювання, не залишаючи поза ним суттєвих фрагментів, що можна віднести до цього кола; закон має бути зрозумілий для тих, хто його застосовує чи хто контролює дотримання приписів закону, причому таке розуміння має бути однаковим; закон, як правило ухвалюється на необмежений термін, тому його норми мають мати універсальний характер .

Важливим елементом нормотворення є дотримання правила: при підготовці нормативного акта його правові норми слід формувати таким чином, щоб не виникало потреби вдаватися до винятків із загальних правил регулювання, визначених у законі.

Цікавим виглядає підхід до змісту закону одного з канадських авторів - Роберта К. Бержерона, викладених у роботі „Листи до українських законопроектувальників”, який спробував формалізувати вимоги до якісного закону.

З певними застереженнями ці вимоги виглядають досить змістовними:

1. Закон має бути упевнений та ясний

Норми закону мають бути впевнені. Громадянин чи посадовець, які застосовують закон, повинні знати якої лінії поведінки вимагає закон. Ясність означає, що застосування норми закону не викликає двозначності й не потребує спеціального тлумачення.

Приклади:

1. Конституція України частина 2 статті 62 : «Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.» Дуже чітка формула, яка говорить що будь-хто є апріорі не винуватим, поки не буде доведено його вину та постановлено рішення суду (це випливає із частини 1 цієї статті)

2. Інший приклад не досить вдалого формулювання у частинах 2-3 статті 94 Конституції України:

«Президент України протягом 15 днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду.

У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.»

Частина 2 цієї статті передбачає дві альтернативи для Президента: президент або підписує закон, або повертає його у парламент. Також тут же визначається термін для реалізації альтернатив - 15 днів.

Частина 3 вносить ще одну можливість - порушити термін, не підписати і не повернути закон, відтак з’являються нові проблеми, а що тоді? Дописка про те закон вважається схваленим(ким вважається і ким схваленим, адже в попередній частині мова йде не про схвалення, а про підписання) і має бути підписаний і оприлюднений(ким, адже Президент не підписав і не повернув до парламенту) не вирішує реальної проблеми, яка штучно створена частиною 3.

2. Закон має бути точний

Точний текст закону - це текст послідовний і логічний, що вказує не тільки на орієнтири, а встановлює чіткі правила та процедури для їхнього досягнення.

На жаль досить часто закони насправді не відповідають цій вимозі. Ми в цій роботі уже неодноразово посилались на закон «Про регулювання містобудівної діяльності» де присутні досить численні помилки та не відповідності вимогам законодавчої техніки.

3. Закон має бути простий і придатний для застосування

Це означає, що закон повинен мати практичне значення. Застосування цього закону має відбуватися в контексті всього законодавства держави. Застосування норми цього закону не повинно суперечити нормам інших за­конів. Надто суворі санкції чи надто складна процедура не є запорукою для точного застосування закону, якщо він апріорі надто складний для практичного застосування.

Приклад: Проект закону «Про продовольчу безпеку України» 8370-1 від 28.04.2011[1]

У проекті , який буде досить сумнівно реалізувати, якщо його прийняти є Стаття 13. Основні напрями державної політики у формуванні продовольчої безпеки, яка складається із 1032 слів із 9200 знаками і займає обсяг у 5 сторінок.

4. Закон має бути справедливий

Здається, це найбільш контроверсійна вимога, оскільки справедливість навряд чи можна виміряти об’єктивно юридичною формою. Проте коли закон порушує звичаєве право, що склалося в державі, коли він суперечить моральним нормам суспільства, коли його прийнято в інтересах окремих груп, на шкоду суспільству, тоді малоймовірно, що цей закон виконуватимуть цілковито і що він довго проіснує.

Приклад: Проект Закону «Про аграрні палати» 7190 від 20.12.2010

«Стаття 7. Членство у аграрній палаті

1. Членами аграрної палати можуть бути юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, фізичні особи, зареєстровані як підприємці, та їх об’єднання, які здійснюють підприємницьку діяльність в Україні у сфері сільськогосподарського виробництва, переробки чи заготівельно-збутової діяльності та проживають у сільській місцевості, та/або володіють та користуються землями сільськогосподарського призначення. Членами аграрних палат можуть бути громадські організації, асоціації, які об’єднують фізичних та юридичних осіб, зайнятих у аграрному секторі економіки України. Члени аграрної палати мають виключне право на отримання державної допомоги в т.ч. дотацій на підтримку с/г, відшкодування відсотків за кредитами, компенсацій по стихійних лихах і т.п.»

Як бачимо автори проекту фактично хочуть аби головною ознакою для отримання державної допомоги було не здійснення сільськогосподарського виробництва, а членство в аграрній палаті, що навряд чи можна назвати справедливим.

5. Закон має бути конституційний

Це означає, що норми закону повинні відповідати букві та духу Конституції держави. Без цього норми закону просто порожні й не підлягають виконанню. Неконституційні норми у законі є підставою для всього закону чи окремих його норм не чинними.

Приклад: Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років” щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги” від 21 квітня 2011 року № 3298-VІ
Цим законом передбачався «
офіційний підйом у День Перемоги копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах, флагштоках) поряд з Державним Прапором України.»

За зверненням громадянина Костенка, Конституційний Суд України прийняв таке рішення[2]: «1. В аспекті конституційного звернення положення Закону України „Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні
1941-1945 років” від 20 квітня 2000 року № 1684-ІІІ в редакції Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років” щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги” від 21 квітня 2011 року № 3298-VІ треба розуміти так, що Конституцією України визначено вичерпний перелік державних символів України, якими є Державний Прапор України, Державний Герб України та Державний Гімн України.

2. Визнати такими, що не відповідають Конституції України
(є неконституційними), положення абзацу шостого статті 2 Закону України „Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні
1941-1945 років” від 20 квітня 2000 року № 1684-III у редакції Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років” щодо порядку офіційного використання копій Прапора Перемоги” від 21 квітня 2011 року № 3298-VI.

3. Положення абзацу шостого статті 2 Закону України „Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років” у редакції Закону України від 21 квітня 2011 року № 3298-VI, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.»

6. Закон має бути доступний

Доступність закону означає, що він має бути належним чином опублікований, що його досить легко і недорого можна віднайти при потребі, а головне, зміст закону повинен бути доступний для розуміння. Текст, викладений мовою, що незрозуміла для читача, викликає розчарування і певне побоювання до застосування, адже виникає підозра щодо його неправильного застосування і, як наслідок, небезпеки певних стягнень.

7. Закон має бути придатний для читання

Звісно, закон не роман, його не читають із захопленням, проте він має бути написаний таким чином, щоб його зміст був ясний, мова граматично грамотна, конструкції речень не громіздкі. Навіть складні норми слід намагатися виписати простими реченнями, простою мовою, коли є можливість не застосовувати вузько-спеціальних чи іншомовних слів, не спотворювати загальновживані терміни новими конструкціями та наповненням змістом, не притаманним для таких термінів..

Приклад:

Цікавим для розгляду є законопроект «Про допоміжне материнство» 8703 від 17.06.2011  у якому дано такі визначення:

«Допоміжне материнство (сурогатне) - відрізок часу, впродовж якого: жінка стає допоміжною матір’ю, реалізується комплекс заходів, спрямованих на захист та обслуговування жінок, що народжують дітей для інших осіб (замовників) шляхом імплантації ембріону із застосуванням методик ДРТ.

Державне допоміжне материнство - материнство, що здійснюється за участі державних програм, а саме матеріальне забезпечення програм допоміжного материнства за рахунок держави, матеріальне стимулювання за рахунок держави.»

Жоден нормативний акт в Україні не пояснює термін «материнство», напевне тому, що це з одного доку виглядає досить дивно, а з іншого є напевне досить складно. Частина 3 статті 51 Конституції України також послуговується терміном «материнство» - «  Сім’я,  дитинство,  материнство і  батьківство  охороняються  державою.»  Із цього ряду можна зробити припущення, що мова йде про дуже важливу соціальну цінність, стан людини, а не просте зведення до часу.

Відтак з’являється уже «державне материнство» і таїнство матері перетворюється у майже індустрію. Враховуючи важливість вирішення питання  народження дитини для подружніх пар, що не можуть народити самі, варто все це виписати зрозумілою мовою, затососвуючи загальноприйняті терміни у загальноприйнятному змісті.

2. Логіка викладення правових норм у законі

Закон має бути логічний. Це викликає ще одну важливу вимогу щодо правил викладення нормативного акта: текст акта слід подавати таким чином, аби по можливості уникати варіанту, коли розуміння однієї норми чи стат­ті можливе лиш на основі інших норми чи статті, які йдуть далі за змістом акта.

Хоча цього правила бажано дотримуватися, проте трапляється, що це зробити неможливо. В будь-якому випадку кожна норма нормативного акта має трактуватися разом з іншими його нормами. Зрозуміло, законодавець чи розробник проекту акта мають пам’ятати про тих, хто читатиме й застосовуватиме нормативний акт, - отож, жодних ускладнень.

Загалом же це правило можна сформулювати так: виклад нормативного акта має бути побудовано від загального до часткового, від права до процедури, від правила до винятку, від постійного до тимчасового.

Отже, структура закону повинна забезпечувати послідовне логічне викладення нормативного матеріалу, його доступність для читання і тим самим сприяти правильному його розумінню. Саме тому при складанні закону вельми важливим є послідовне та логічне викладення в ньому нормативних положень (див. про це далі).

Важливим при викладенні нормативних положень є врахування не тільки всієї царини відносин, яку він регулює, а й умов, за яких він втілюватиметься в життя. Положення, що складають нормативний акт, реалізуються не автоматично, а шляхом їхнього свідомого перетворення в життя. Саме тому для повного і правильного застосування норм необхідно таке їх викладення, яке б забезпечило єдине тлумачення їх у системі з іншими діючи­ми нормами.[3]

Згідно із ст.4.5 „Принципів міжнародних комерційних договорів” Міжнародного інституту уніфікації приватного права (УНІДРУА) умови договорів повинні тлумачитися таким чином, щоб усім їм було надано значення, а не позбавляти сили яких-небудь із них. Це положення, обов’язкове для тлумачення договорів, може успішно використовуватися й для тлумачення законів[4]. Це означає, що всі неясні положення та норми закону повинні тлумачитися так, щоб значення мали всі положення та норми нормативного акта, і не позбавляти змісту деяких із них. Іншими словами, тлумачення однієї норми не може позбавляти змісту іншу норму закону.

Ця вимога повинна стати відправною точкою при складанні закону, оскільки вона випливає з того, що всі положення закону рівноцінні, й отже ще на етапі підготовки закону необхідно виявляти і видаляти будь-які взаємовиключні та суперечливі одне одному положення. Іншими словами, під час розробки закону законодавець не повинен використовувати слів без будь-якої цілі, всує. Термінології закону належить приділяти велику увагу.

Виходячи із загальних вимог, що висуваються до законів, випливає необхідність дослідження основних проблем: вимог до структури закону, що сприятиме придатності його застосування, вимог до термінології закону, що надає закону чіткості й точності, та вимог до мови закону, що забезпечуватиме ясність та доступність викладених норм. Виділивши окремо питання мови та юридичної термінології закону, ми намагаємося звернути особливу увагу на вимоги до термінології закону як фундаментальних основ його мовного викладення.

Приклад: проект закону «Про аграрні палати в Україні».

У цьому проекті є дві статті, які стосуються одного питання - членства в аграрних палатах , проте в цих статтях є серйозні відмінності, щодо кваліфікаційних вимог до членства, що створить серйозні проблеми із застосуванням закону на практиці.

Стаття 1. Аграрна палата

1. Аграрна палата є недержавною самоврядною організацією, яка об’єднує юридичних та фізичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, а також їх виробничі підрозділи, об’єднання, асоціації, які здійснюють підприємницьку діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва, переробки чи заготівельно-збутової діяльності.

Стаття 7. Членство у аграрній палаті

1. Членами аграрної палати можуть бути юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, фізичні особи, зареєстровані як підприємці, та їх об’єднання, які здійснюють підприємницьку діяльність в Україні у сфері сільськогосподарського виробництва, переробки чи заготівельно-збутової діяльності та проживають у сільській місцевості, та/або володіють та користуються землями сільськогосподарського призначення. Членами аграрних палат можуть бути громадські організації, асоціації, які об’єднують фізичних та юридичних осіб, зайнятих у аграрному секторі економіки України. Члени аграрної палати мають виключне право на отримання державної допомоги в т.ч. дотацій на підтримку с/г, відшкодування відсотків за кредитами, компенсацій по стихійних лихах і т.п.

Запитання для самоперевірки і додаткового вивчення:

1) охарактеризуйте таку вимогу до закону, як його «точність».

2) Спробуйте сформулювати визначення терміну «материнство», виходячи із змісту законопроекту «Про допоміжне материнство».

3) Якою має бути логіка викладу правових норм у законі?


[1] http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=40276

[2] № 6-рп/2011 від 16 червня 2011 року

[3] Брауде И.Л. Очерки законодательной техники. - М., 1958. - С.70

[4] Принципы международных коммерческих договоров/ пер. с англ. А.С. Комарова - М.: Международный центр финансово-экономического развития, 1996. - С. 109

Новини

2015-04-09
Обговорення проекту Закону України щодо розпорядження земельними ділянками.

2015-03-25
“Про землю”

2015-03-17
Законопроекти для повного проведення реформи у сфері децентралізації.

2015-03-16
З Хмельницького розпочався процес обговорення впровадження в життя Закону «Про добровільне об‘єднання територіальних громад».

2015-03-11
Методичне забезпечення формування спроможних територіальних громад.

Опитування

Ваше відношення до купівлі-продажу земель с/г призначення

  • Торгівля землею не припустима. (54.0%, 76 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України не більше 50 га. на особу. (28.0%, 40 по голосам)
  • Купвля-продаж фізичним та юридичним особам без обмежень. (10.0%, 14 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України без обмежень. (8.0%, 11 по голосам)

Загалом проголосувало: 141

Загрузка ... Загрузка ...
© 2009 Інститут громадянського суспільства
Україна, м. Київ, 01103 бул. Дружби народів, 22, кім.21
Тел: (+38044) 529-73-94