На головну Написати лист



ПОРЯДОК ПІДГОТОВКИ ТА РОЗГЛЯДУ ПРОЕКТІВ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ (Частина 2)

Регулювання законодавчих процедур у Реґламенті  Верховної Ради України

10 лютого 2010 року   Законом України     N 1861-VI Верховною Радою України було поставлено крапку у багаторічній дискусії, щодо статусу такого процедурного документу, як Регламент Верховної Ради України. До цієї дати , не зважаючи на те, що Конституція України в редакції від 28 червня 1996 року передбачала регулювання порядку діяльності Верховної Ради України законом(ст..19, 82, 88,) процедури діяльності Верховної Ради України визначались Регламентом, який затверджувався постановою. Зміни до регламенту у формі постанови вносились досить часто в залежності від потреби, простим голосування у парламенті, що фактично нівелювало положення ст..19 Конституції, і не давало можливості апелювати до порушення парламентом процедур, які не виписані в Конституції, а були закріпленими лише у регламенті.

В Окружному адміністративному суді м. Києва протягом понад 2-х років розглядалась справа, за позовом фізичної особи щодо бездіяльності Верховної Ради України, яка не ухвалювала закон про регламент.

Частина 2 статті 1 закону про Регламент визначає: «Регламент встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної   Ради,   її  засідань,  формування  державних  органів, визначає законодавчу процедуру,  процедуру розгляду інших  питань, віднесених  до  її повноважень,  та порядок здійснення контрольних
функцій Верховної Ради.»

Отже саме Регламент має визначати «законодавчу процедуру», яка складається із різних елементів і зокрема  встановлює вимоги щодо:

- оформлення законопроектів;

- порядку попереднього розгляду законопроектів парламентськими комітетами;

- порядку розгляду законопроектів Верховної Ради України за процедурою читань;

- порядку повторного розгляду закону з пропозиціями Президента України;

- порядку внесення змін до законів та скасування законів;

- порядку опублікування законів.

Загальні  правила розгляду законопроектів Верховною Радою України

Не зважаючи на те, що закон про Регламент Верховної Ради України є досить молодим, фактично алгоритм роботи Верховної Ради , основні процедури були відпрацьовані впродовж багатьох років і при ухваленні закону не були змінені. Загальні правила, на основі аналізу Закону України від 10 лютого 2010 року N 1861-VI «Про регламент Верховної Ради України» та Закону України  вiд 04.04.1995  № 116/95-ВР «Про комітети Верховної Ради України» можна певним чином узагальнити та викласти таким чином:

1. Розгляд і прийняття законопроекту Верховною Радою на пленарних засіданнях включає: обговорення і схвалення основних положень в основному, обговорення і схвалення постаттейно та в цілому (розгляд , як правило у трьох читаннях).

2. Кількість повторних читань законопроекту не обмежується.

3. Законопроекти приймаються у першому, другому і третьому(та наступних) читаннях та в цілому більшістю голосів від конституційного складу парламенту, якщо інший порядок не встановлено Конституцією України.

4. При першому читанні законопроекту Верховна Рада заслуховує доповідь його ініціатора, співдоповіді ініціаторів внесення кожного альтернативного законопроекту (якщо такі є) в порядку їх надходження, співдоповідь головного комітету, заслуховує відповіді на запитання, обговорює основні положення законопроекту і його структуру (частини, розділи, глави, статті, повноту і послідовність їх викладення), заслуховує пропозиції та зауваження щодо них, розглядає пропозиції про опублікування законопроекту для народного обговорення.

5. У першому читанні одночасно обговорюються альтернативні законопроекти, по них приймається рішення про те, який з проектів, що розглядаються, береться за основу для підготовки до другого читання, або дається доручення комітетам разом з ініціаторами об’єднати внесені проекти в один і подати його на повторне перше читання. При розгляді альтернативних законопроектів Верховна Рада може прийняти за основу їхні частини або окремі положення.

6. За наслідками обговорення законопроекту в першому читанні Верховна Рада може прийняти рішення про:

- відхилення законопроекту;

- передачу законопроекту на доопрацювання із встановленням строку доопрацювання і повторне подання його на перше читання;

- опублікування законопроекту для народного обговорення, доопрацювання його з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання на перше читання;

- прийняття законопроекту за основу (з можливим доопрацюванням) і доручення відповідним комітетам підготувати законопроект на друге читання.

7. Якщо в ході першого читання Верховна Рада визнає поданий законопроект таким, що не потребує доопрацювання, вона може прийняти рішення про перехід відразу до його другого читання.

8. Головний комітет за результатами розгляду законопроекту в першому читанні розглядає всі поправки до законопроекту, які надійшли від народних депутатів, і готує його на друге читання. При підготовці законоп­роекту до другого читання поправки і пропозиції вносяться до того тексту, що був прийнятий у першому читанні за основу.

9. Законопроект до другого читання подається у вигляді таблиці, яка містить:

- законопроект, прийнятий в першому читанні за основу;

- всі внесені й не відкликані пропозиції, поправки;

- висновки головного комітету щодо цих пропозицій, поправок, поправок до поправок, в тому числі і з вказівками на те, які з них комісія вважає альтернативними;

- законопроект, запропонований головним комітетом в остаточній редакції.

10. Під час другого читання законопроекту Верховна Рада проводить його постаттейне обговорення та здійснює постаттейне голосування. У разі необхідності можуть обговорюватися і ставитися на голосування частини статті, її підпункти або речення, або ж Верховна Рада може прийняти рішення про читання законопроекту частинами з проведенням щодо них самостійного обговорення і голосування, якщо це не перешкоджає цілісному розгляду його положень.

11. За результатами другого читання законопроекту Верховна Рада може прийняти рішення про:

- відхилення законопроекту;

- повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на повторне друге читання;

- опублікування для народного обговорення законопроекту в редакції, прийнятій на першому або другому читаннях, доопрацювання з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання його на друге читання;

- повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на третє читання;

- прийняття законопроекту в другому читанні, підготовку його і подання на третє читання.

12. Третє читання законопроектів провадиться з метою внесення редакційних правок, узгодження структурних частин схваленого в другому читанні законопроекту між собою, узгодження розглянутого законопроекту з іншими законами.

13. Законопроект, підготовлений на третє чи повторне третє читання, подається головним комітетом у вигляді остаточної його редакції з внесеними народними депутатами пропозиціями і поправками та висновками комітетів, які можуть наводитися під текстом статей, що підлягають голосуванню на третьому читанні.

14. Нові пропозиції до законопроекту й поправки до них можуть бути прийняті на третьому читанні.

15. Під час третього читання Верховна Рада обговорює законопроект і після закінчення постатейного голосування щодо всіх статей законопроекту, якщо воно не було до кінця здійснено під час другого читання, прий­має його в цілому

16. Після прийняття закону в цілому внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числі й стилістичних, не допускається. Усунення неточностей чи помилок, за винятком орфографічних і технічних, які не впливають на зміст і розуміння тексту закону, здійснюється за процедурою внесення змін і доповнень до законів.

17. За результатами третього читання законопроекту Верховна Рада може прийняти рішення про:

- відхилення законопроекту;

- повернення законопроекту на доопрацювання (в тому числі і з винесенням на народне обговорення) з наступним їх поданням на повторне третє читання;

- відкладення голосування щодо законопроекту в цілому до прийняття інших рішень, наприклад, у зв’язку із схваленням відкладеного питання;

- схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум;

- прийняття закону в цілому.

18. Після цього прийнятий закон підписується Головою Верховної Ради України і невідкладно надсилається на підпис Президенту України.

Нормопроектувальник, хоча безпосередньо і не зв’язаний із законодавчою процедурою в середині Верховної Ради має уявляти, яким чином проходить законодавчий процес , оскільки це є важливим чинником для формулювання положень законопроекту. В Регламенті законодавча процедура визначається у розділі IV.  Статті 90-91 Регламенту визначають вимоги до оформлення законопроекту та подання додаткової інформації.

Для нормопроектуальника варто знати особливо статтю 91, яка визначає фактично підстави для реєстрації законопроекту:

«1. Законопроект,  проект іншого акта вноситься на  реєстрацію разом  з  проектом  постанови,  яку  пропонується  Верховній  Раді прийняти  за   результатами   його   розгляду,   списком   авторів законопроекту,   пропозицією   щодо   кандидатури   доповідача  напленарному засіданні та пояснювальною запискою, яка має містити:

1) обґрунтування необхідності прийняття законопроекту, цілей, завдань і основних його положень та місця в системі законодавства;

2) обґрунтування  очікуваних соціально-економічних,  правових та інших наслідків застосування закону після його прийняття;

3) інші відомості, необхідні для розгляду законопроекту.

3. У   разі  внесення  законопроекту,  проекту  іншого  акта, реалізація якого  впливає  на  видаткову  та/або  доходну  частину державного    чи    місцевих    бюджетів,   до   нього   додаються фінансово-економічне обґрунтування (розрахунок розміру витрат)  та пропозиція щодо покриття цих витрат.

4. Якщо  реалізація  законопроекту,  проекту  іншого  акта не впливає на видаткову та/або доходну частину державного чи місцевих бюджетів, про це зазначається в пояснювальній записці.

5. У разі внесення законопроекту, остаточне прийняття рішення щодо якого можливе лише за результатами референдуму,  ця обставина повинна бути зазначена у пояснювальній записці.

6. До  законопроекту  про  внесення змін до законів додається порівняльна таблиця,  яка містить  редакцію  відповідних  положень (статей,  частин,  пунктів,  абзаців  тощо) чинного закону та нову його редакцію з урахуванням запропонованих змін.

7. Якщо  законопроект,  проект  іншого  акта   вноситься   за погодженням  з  відповідними органами виконавчої чи судової влади, до нього додається таке погодження.»

Слід також пам’ятати, що кожен законопроект, який надходить у Верховну Раду України «направляється на наукову, юридичну чи  іншу  експертизу,  проведення  інформаційного   чи   наукового дослідження;   при   цьому  предмет  і  мета  експертизи,  пошуку, дослідження повинні бути чітко визначені». Проведення експертизи має на меті виявити слабкі місця законопроекту ще до його розгляду народними депутатами України на пленарному засіданні ради. Проте досить часто навіть негативні висновки такої експертизи не є перепоною від ухвалення неякісного чи відверто лобістського закону.

Запитання для самоперевірки та додаткового вивчення:

1) Спробуйте розказати алгоритм розгляду законопроекту у Верховній Раді України та перевірте на відповідність Регламенту .

2) В чому суть прийняття закону «у першому читанні»?

3) Які особливості розгляду законопроекту, який веде до зростання видатків чи зменшення надходжень Державного бюджету України?

4) Ознайомтесь із Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» і спробуйте порівняти його норми з нормами Регламенту Верховної Ради України.

Новини

2015-04-09
Обговорення проекту Закону України щодо розпорядження земельними ділянками.

2015-03-25
“Про землю”

2015-03-17
Законопроекти для повного проведення реформи у сфері децентралізації.

2015-03-16
З Хмельницького розпочався процес обговорення впровадження в життя Закону «Про добровільне об‘єднання територіальних громад».

2015-03-11
Методичне забезпечення формування спроможних територіальних громад.

Опитування

Ваше відношення до купівлі-продажу земель с/г призначення

  • Торгівля землею не припустима. (54.0%, 76 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України не більше 50 га. на особу. (28.0%, 40 по голосам)
  • Купвля-продаж фізичним та юридичним особам без обмежень. (10.0%, 14 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України без обмежень. (8.0%, 11 по голосам)

Загалом проголосувало: 141

Загрузка ... Загрузка ...
© 2009 Інститут громадянського суспільства
Україна, м. Київ, 01103 бул. Дружби народів, 22, кім.21
Тел: (+38044) 529-73-94