На головну Написати лист



Вимоги до тексту закону

Вимога точності до тексту будь-якого нормативно-правового акта вища, ніж до інших видів текстів. У юриспруденції неточна передача змісту, граматична помилка, описка, неуважність можуть призвести до помилок у правозастосуванні, що позначається на долі людей, на діяльності установ, зрештою - на авторитеті державних органів, які займаються підготовкою нормативно-правових актів.

з дитинства усім відома фраза - «карати не можна помилувати», яка дуже чітко ілюструє можливі наслідки від місця розміщення розділового знаку. Саме тому у нормативному тексті вимоги до точності юридичних конструкцій є надзвичайно важливими і саме тому складні речення, зміст яких дуже залежить від правильності розміщення розділових знаків є найбільш вразливими щодо помилок і є не бажаними для застосування.

Будь-який текст, у тому числі текст нормативного акта, має мовну, логічну, граматичну й графічну основи.[1]

Мовну основу нормативного акта складають речення, стійкі словосполучення, що набули широкого застосування в юридичній техніці слова[2].

Логічну основу нормативного акта складають правила та закони формальної логіки.

Граматична основа - правила орфографії та пунктуації.

Графічна основа - структурування тексту з використанням елементів графічного представлення, розбивки по параграфах, пунктах, використанню буквенної та цифрової нумерацій тощо.

Речення в нормативному акті виступає основною формою вираження норм права.

Щоб норми права були зрозумілі, слід пам’ятати про певні вимоги до побудови речень, які використовуються в нормативному акті.

Граматична форма речення має відповідати регулятивній природі нормативного акта.

Оскільки нормативний акт містить норми, які або вимагають здійснення дій, або встановлюють заборони, або встановлюють повноваження чи визначають порядок здійснення тих чи тих кроків у реалізації норми, то й вимоги до граматичної форми мають відповідати цим особливостям тексту акта. В нормативних актах, як правило[3]:

широко використовується неозначена форма дієслова та інфінітивні конструкції, оскільки за допомогою інфінітива зручно виражати пряму та непряму імперативність нормативних приписів;

(Нагадування: У систему дієслова входять такі п’ять основних форм (дієслівних утворень):

1) неозначена форма (інфінітив): працювати, написати, розвиднятися;

2) способові форми (у дійсному, умовному й наказовому .   способах): працюю, напишуть, розвиднилося, працював би, написали б, працюй, напишіть;

дієприкметник: працюючий, написаний, забутий;

безособова форма на -но, -то: написано, зроблено, забуто;

дієприслівник: працюючи, написавши, зробивши.)[4]

внаслідок безособового характеру викладу закону дієслова та дієприкметники, як правило, використовуються в безособовому значенні (наприклад: гарантується, визначається, визнано, прийнято) ;

переважають пасивні конструкції над активними (наприклад: пасивний стан: „Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами” (ст. 124 Конституції України);

використовуються узагальнені звороти, зокрема дієприкметникові та дієслівні, а також використовуються умовні речення не для вираження часу та умови, а для співставлення частин речення (наприклад: „Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою” (ст. 29 Конституції України)[5].

(Нагадування: Неозначена форма дієслова називає дію або стан безвіднос­но до часу, особи, роду, числа, способу. Вона незмінна.

У цій формі дієслова відповідають на питання що робити? що зробити? і завжди закінчуються суфіксом -ти (у поезії допускається також суфікс -ть):

Між коренем і суфіксом -ти бувають суфікси -ува- (мудру-вати, переказувати, працювати), -ну- (дихнути, вернути, стук­нути), -а- (орати, писати, рушати), -и- (косити, ліпити), -і-(виднітися, уміти). Кінцеві кореневі зубні приголосні д і т перед суфіксом -ти ще в прадавні часи внаслідок дисиміляції (розподібнення) змінилися на с: веде - вести, кладе - класти, цвіте - цвісти, плете - плести, їда - їсти. У дієслові йти звук д (йде) злився із звуком суфікса т.

Неозначена форма вважається початковою формою дієсло­ва. Тому в словниках дієслова подаються саме в цій формі.)[6]

За загальним правилом у тексті норми права ретельно з’ясовуються відмінок, рід, число іменників, значення прикметників, стан особи, число й рід дієслів, граматичні форми інших частин мови, потім усі ці граматичні фор­ми зіставляються між собою, встановлюються взаємні зв’язки між словами з метою з’ясування всього припису в цілому. Найменша неточність в аналізі тієї чи іншої граматичної форми, зв’язку між окремими словами може призвести до помилок при з’ясуванні загального смислу норми .

Приклад:

Прикладом невідповідності мови проекту закону його нормативній природі є ст.3 проекту Закону „Про засади соціально-економічної політики в Україні” від 29.09.98 р.:

Стаття 3. Стратегічні цілі соціально-економічної політики.

Соціально-економічна політика покликана забезпечити:

- коригування курсу економічних реформ для зростання добробуту широких верств населення до життєвого рівня розвинутих країн і вище на основі власної економічної моделі;

- створення необхідних умов для людей праці, які в залежності від інтелекту, кваліфікації, сумлінності, підприємництва та результатів своєї діяльності стануть забезпеченими і заможними;

Стаття 5. Власність на природні багатства.

… Землі, передані колективам у довічне користування з правом наслідування, можуть паюватися між працівниками колективів та прирівняними до них особами”.

Чи можна назвати стратегічною ціллю політики «коригування курсу» реформ? Саме політика визначає зміст реформи, а цілями реформ є зрозумілі речі, які мають кількісні та якісні індикатори по яких можна оцінити досягнення чи не досягнення цілі.

В словосполученні «широких верств населення до життєвого рівня розвинутих країн і вище на основі власної економічної моделі» вжиті терміни з політичної статті, але які не є зрозумілими з точки зору права: «широкі верстви населення» - наскільки широкі?, «життєвого рівня розвинутих країн і вище» - якої саме групи країн і за якими показниками, наскільки вище і від якого рівня - середнього по групі, вище мінімального чи максимального по групі країн?.

Що стосується наведеної частини статті 5 , то тут крім не визначення термінів додається взагалі не розуміння змісту терміну «наслідування» , який походить від слова «наслідувати» - копіювати, бути схожим на когось.

Автор тексту напевне мав на увазі «спадкування».

Цей приклад ілюструє наскільки важливо законодавцю знати добре українську мову загалом, та правила її використання для формулювання правових норм.

При підготовці тексту нормативного акта слід зважати на необхідність проведення правильного аналізу синтаксичної структури, виявлення місця і значення розділових знаків, сполучників, прийменників, їхньої смислової ролі в реченні .

Особливу увагу в законах необхідно звертати на застосування єднальних (і, та, також), протиставних (а, але, проте) та розділових (або, чи) сполучників. Так, для альтернативних частин положення характерним є застосування розділових сполучників тощо.

Необхідність утримання від застосування в простих реченнях великої кількості однорідних членів через кому. В разі необхідності такого перерахування слід використовувати засоби цифрової графіки, наприклад, подавати цей перелік через нумеровані цифрами підпункти, або - якщо перелік не вичерпаний - узагальнювати словом „тощо”, або через встановлення кваліфікаційної ознаки для суб’єктів, що перераховуються.

Приклад

Проект Закону „Про державну реєстрацію прав на об’єкти нерухомого майна”.

Стаття 2: „… правоустановлюючий документ - угода, договір, адміністративний акт, судове рішення або інший документ, який, відповідно до закону, підтверджує права на об’єкт нерухомості”.

У статті 2 словосполучення «документ, який, відповідно до закону, підтверджує права на об’єкт нерухомості» є універсальним визначенням терміну «правовстановлюючий документ», проте розробник законопроекту, не зважаючи на універсальне юридичне визначення через кому дав низку типів таких документів, аби зорієнтувати користувача у масиві законодавства. Таке розширення визначення в принципі є виправданим.

При роботі над текстом проекту слід не допускати  чи мінімізовувати застосування невластивих для нормативного акта словосполучників типу „щоби”, „а також”, „хоча б” чи подібних та чітке вживання пунктуації.

Зайві елементи в тексті нормативного акта часто можуть бути шкідливими при його застосуванні, оскільки існує ризик його хибної інтерпретації.

Пунктуація тексту має бути досить обмежена і проста. Законодавчий текст не має емоційного забарвлення, тому не бажане застосування знаків оклику, знаків запитання. Слід пам’ятати, що кожна кома може стати причиною необхідності тлумачення, якщо речення норми складено таким чином, що його зміст може суттєво бути зміненим однією комою. Такий ризик невиправданий, оскільки від друкарської помилки не застрахований ніхто.

Складна структура речення нормативного акту має стати правилом поганого тону для нормо проектувальника  і використовувати складні речення слід лише у тих випадках, де викладення простими реченнями буде значно більшим за обсягом, а суттєвого спрощення розуміння правового норми не досягається.

«Складна структура речення є певною мірою виправданою, коли існує необхідність викласти думку в усьому різноманітті її юридичних відтінків, відобразити певну систему правових понять і логічний зв’язок між ними, вичерпати всі риси поняття.»[7]

Приклад:

Розглянемо ст.1 проекту Закону „Про оподаткування доходів фізичних осіб”, яка визначає основні терміни:

„1.8. Члени сім’ї фізичної особи - дружина або чоловік такої фізичної особи, діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, батьки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, брати (сестри) як фізичної осо­би, так і її дружини або чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи, що проживають разом з такою фізичною особою за однією з нею податковою адресою”.

Тут зроблено спробу визначити, хто відноситься до членів сім’ї фізичної особи. Але зроблено це досить складно як з точки зору пунктуації та використання словосполучників, так і з уваги на неоднозначність визначення. Адже можна проживати в одному приміщенні, але мати різне власне домашнє господарство та різні особові рахунки по сплаті за комунальні послуги.

Як варіант пропонується таке визначення терміна:

„Члени сім’ї фізичної особи:

- дружина або чоловік такої фізичної особи;

- діти фізичної особи, її дружини або чоловіка;

- батьки фізичної особи, її дружини або чоловіка;

- брати (сестри) фізичної особи, її дружини або чоловіка;

- інші утриманці такої фізичної особи, які постійно проживають з такою фізичною особою за однією з нею податковою адресою і ведуть з нею спільне господарство”.

Варто сказати, що в ухваленому законі було зроблено певне уточнення наведеної з проекту норми:

„1.20.4. Для цілей цього Закону членами сім’ї фізичної особи є її дружина або чоловік, діти як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка (у тому числі усиновлені), батьки, баба або дід як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, брати чи сестри як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, онуки як фізичної особи, так і її дружини або чоловіка, інші утриманці такої фізичної особи або її опікуни, визнані такими згідно із законом.

Членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки та батьки її чоловіка або дружини, її чоловік або дружина, діти як такої фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, у тому числі усиновлені ними діти. Інші члени сім’ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення.”

Це визначення має вкрай важливе значення для оподаткування, адже за цим законом платник податку має право на податковий кредит у певних випадках:

„5.3. Перелік витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту

Платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року такі витрати, фактично понесені ним протягом такого звітного року:

5.3.4. Суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров’я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім’ї першого ступеня споріднен­ня, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов’язкового медичного страхування…”.

Запитання для додаткового вивчення та самоперевірки:

1. Прочитайте приклад і поміркуйте, як бути у випадку, коли після смерті батьків старший брат працює і утримує молодшого неповнолітнього?

Продумайте варіанти і дайте свою версію визначення члена сім’ї для такого випадку.

2. Розкажіть, що ви розумієте під поняття Мовна основа нормативного акта.

Згадайте загальні правила вживання засобів пунктуації у складних реченнях.


[1] Законодательная техника под. ред. Тихомирова Ю.А. М., 2000, с.148-162

[2] Див додатково.  І.О. Биля-Сабадаш. Граматичне речення, як основна мовна одиниця тексту нормативно-правового акта.  Державне будівництво та місцеве самоврядування., випуск 17, 2009, с.10-20

[3] Чулінда Л. Шлях вдосконалення законодавства через юри дико-лінгвістичні особливості побудови законодавчих текстів.//Українське право. - 199.-№2. - С.101-102

[4] http://ukrainskamova.narod.ru/Links/Morphology/122.HTM

[5] Чулінда Л. Шлях вдосконалення законодавства через юри дико-лінгвістичні особливості побудови законодавчих текстів.//Українське право. - 199.-№2. - С.101-102

[6] http://ukrainskamova.narod.ru/Links/Morphology/122.HTM

[7] І.О. Биля-Сабадаш. Граматичне речення, як основа мовна одиниця тексту нормативного правового акта. Державне будівництво та місцеве самоврядування., випуск 17,2009 р., с.14

Новини

2015-04-09
Обговорення проекту Закону України щодо розпорядження земельними ділянками.

2015-03-25
“Про землю”

2015-03-17
Законопроекти для повного проведення реформи у сфері децентралізації.

2015-03-16
З Хмельницького розпочався процес обговорення впровадження в життя Закону «Про добровільне об‘єднання територіальних громад».

2015-03-11
Методичне забезпечення формування спроможних територіальних громад.

Опитування

Ваше відношення до купівлі-продажу земель с/г призначення

  • Торгівля землею не припустима. (54.0%, 76 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України не більше 50 га. на особу. (28.0%, 40 по голосам)
  • Купвля-продаж фізичним та юридичним особам без обмежень. (10.0%, 14 по голосам)
  • Купвля-продаж виключно громадянам України без обмежень. (8.0%, 11 по голосам)

Загалом проголосувало: 141

Загрузка ... Загрузка ...
© 2009 Інститут громадянського суспільства
Україна, м. Київ, 01103 бул. Дружби народів, 22, кім.21
Тел: (+38044) 529-73-94