Законопроектом пропонується закріпити правові засади та порядок здійснення лобістської діяльності в Україні, права і обов’язки лобістів, гарантії їх діяльності.

Реєстр. №	7269 від 20.10.2010 р.		№_
Адреса для ознайомлення:	http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=38796
Назва проекту НПА:	Проект Закону про регулювання лобістської діяльності в Україні
Суб’єкт ініціативи:	Коновалюк В.І., народний депутат України
Короткий зміст (суть) проекту:	Законопроектом пропонується закріпити правові засади та порядок здійснення лобістської діяльності в Україні, права і обов’язки лобістів, гарантії їх діяльності.
Характер НПА:	Проект закону
Відповідність НПА до чинного законодавства України:	Відповідає чинним законам
Ризик:	Негатив:	Позитив:
Висновки, пропозиції:	Законопроект потребує фахового доопрацювання.
Інша інформація щодо НПА (якщо є):

АНАЛІТИЧНА ЗАПИСКА
за результатами проведеного аналізу проекту Закону України„Про регулювання лобістської діяльності в Україні” (№ 7269)

На фоні відсутності належного правового регулювання лобістської діяльності в Україні, наслідком чого є нерівноправність груп населення у здійсненні впливу на розробку та прийняття рішень органами влади, зроблено спробу законодавчо врегулювати лобістську діяльність, яка де-факто існує в Україні і здійснюється, здебільшого представниками крупного бізнесу.

Поруч з цим, відсутність механізмів забезпечення гласності лобіювання не дозволяє українському суспільству знати, хто впливає на процес прийняття тих чи інших рішень, у який спосіб та на кого здійснюється такий вплив, а відтак - бути поінформованими про політичні сили та конкретних осіб, які несуть політичну відповідальність за прийняття відповідних рішень.

Проведений аналіз вищевказаного законопроекту засвідчив таке:

1. Текст законопроекту містить низку фразеологічних та пунктуаційних помилок, що свідчить про те, що його фахово не вичитували. Зокрема, у тексті законопроекту неодноразово вживається не притаманне українській мові словосполучення „в якості лобіста” замість загальновживаного „як лобіст”, „по відношенню до діяльності” замість „щодо”, а також „протягом” замість „упродовж”. В більшості речень перед словами „який”, „яка” та „які” відсутні коми, як знаки пунктуації. Також законопроект містить низку складних з точки зору фразеології речень, які своєю побудовою не сприяють однозначному розумінню закладеного в нього законотворцем змісту.

2. Частину 1 ст. 4 варто доповнити словами „міські та районні державні адміністрації”.

3. Пункт 1 частини 4 ст. 9 доповнити словами „ а також їх посадові та службові особи”.

4. Пункти 8 і 9 частини 5 ст. 11 сконструйовано не вдало, оскільки своїм змістом (на відміну від попередніх пунктів цієї ж статті) визначають види осіб, які не можуть набувати статусу лобіста і займатися лобістською діяльністю та відповідні обмеження в часі на заборону здійснення лобістської діяльності.

У зв’зку з цим, вважаю за доцільне наявну частину 6 ст. 11 зробити частиною сьомою, а статтю доповнити частиною 6 у такій редакції:

„Особи, зазначені у пункті 8 частини 5 цієї статті не мають права займатися лобістською діяльністю упродовж двох років з дня припинення дії Свідоцтва про право на зайняття лобістською діяльністю, а особи, які зазначені у пункті 9 частини 5 цієї ж статті - упродовж трьох років з дня набуття законної сили рішення суду”.

5. Стаття 12 містить відсилочну норму (частина 2), згідно із якою за державну реєстрацію лобістів та реєстрацію змін в Реєстрі лобістів України стягується збір у розмірах, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Вважаю, що такий підхід не є раціональним, оскільки розпорошує законодавство, а також сприяє відволіканню Кабінету Міністрів України від виконання своїх основних обов’язків. Тому, з огляду на позитивну практику визначення розмірів реєстраційного збору безпосередньо, наприклад Законом України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, розміри реєстраційного збору за державну реєстрацію лобістів мають теж бути прописані у тексті пропонованого законопроекту.

У статті 12 також не дотримано й логіки послідовності викладення її частин, у зв’язку з чим частини 3 і 4 варто поміняти місцями.

6. Частина 1 статті 14, що містить перелік документів, необхідних для подачі фізичною особою, яка має намір стати лобістом є непослідовною, незрозумілою та забюрократизованою. По-перше, чому завіряти у нотаріуса копію Свідоцтва про держреєстацію ФОП потрібно, а копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру - ні. По-друге, незрозумілим залишається питання щодо необхідності подачі трудової книжки. По-третє, вимога щодо подачі довідки про відсутність непогашеної або незнятої судимості є нічим іншим, як правовим анахронізмом.

Вважаю, що інформацію щодо наявності чи відсутності непогашеної або незнятої судимості має з’ясовувати орган реєстрації, за послуги якого з державною реєстрації сплачує громадянин. Громадянин має подавати копії лише тих документів, які він отримав у встановленому законом порядку і має у своєму користуванні, і які мають своїм призначенням встановлення особи та її статус (цивільний стан). Решту інформації (судимості, психічні захворювання, робота (служба) за кордоном) мають перевірятися спеціально уповноваженими органами у запитному порядку. Тому вважаю за доцільне виключити із переліку документів довідку про відсутність непогашеної або незнятої судимості, а передбачити у заяві про державну реєстрацію як лобіста та видачу Свідоцтва на право здійснення лобістської діяльності графу, де заявник зазначав би власноручно наявність чи відсутність непогашеної або незнятої судимості.

7. Окремої уваги заслуговує формулювання частини 5 статті 14. Цю норму викладено таким чином, що визначальним на стадії перевірки поданих особою, яка має намір стати лобістом є не вирішення питання про реєстрацію фізичної особи-лобіста чи відмови у реєстрації, а „перевірка документів на наявність підстав для відмови у проведенні реєстрації фізичної особи-лобіста”.

Без будь-яких вагань, вважаю за потребу переформулювати коментовану норму, яка своїм змістом змінювала б установку чиновника органу державної реєстрації з негативного підходу на позитив. Зокрема, пропоную замість „ … проводить перевірку на наявність підстав для відмови у проведенні реєстрації фізичної особи-лобіста” на „ … проводить перевірку на наявність підстав для реєстрації фізичної особи-лобіста”. Теж саме варто зробити  частиною 6 статті 15.

8. Пункт 2 частини 4 статті 16, який передбачає одну із підстав для скасування реєстрації лобіста, сформульовано не коректно. Це пояснюється тією обставиною, що не може суд визнавати винним у вчиненні злочину професійний статус громадянина, тобто фізичну особу-лобіста, це по-перше, а по-друге, підставою для скасування реєстрації лобіста має бути не лише набуття законної сили вироком суду про визнання громадянина винним у вчиненні умисного злочину, але й і неумисного злочину, окрім випадків, коли громадянину призначено покарання у вигляді штрафу чи застосовано умовне покарання.

9. Пункт 9 частини 9 статті 20 сформульовано теж некоректно, оскільки повторює загальне для усіх пунктів частини статті словосполучення „лобісти мають право”.

10. Пункти 2 і 3 частини 2 статті 30 є зайвими, оскільки про суми отриманих грошових коштів лобіст за встановленою законодавством України формою звітуватиме в ДПІ, а про витрачені - перед замовником лобіювання. Тому суми отриманих лобістом грошових коштів не повинні виступати предметом контролю з боку органу реєстрації лобіста, для цього є інші контролюючі органи, зокрема ДПІ.

Загальний висновок:

З огляду виявлених недоліків, проведений аналіз засвідчив про те, що законопроект є ще досить „сирим” та потребує фахового доопрацювання.

Олександр Врублевський, Юрист-аналітик, Інститут громадянського суспільства.