3.Не передбачається право місцевих громадських організацій спостерігати за виборами відповідного рівня.

4.Не передбачається право іногородніх (за винятком іноземців) бути спостерігачами на місцевих виборах.

5.В «загрузку» до законопроекту пропонуються зміни до закону про Київ, які не мають відношення до виборів, зате змінюють систему організації влади в столиці.

Ст.. 9 ч. 1 передбачає право громадян балотуватися на місцевих виборах незалежно від місця їх постійного проживання. Це зберігає становище, за якого значну частину депутатів ради складають іногородні, що не знають місцевих проблем, зате залежать від впливових осіб з інших територій. Пропонується передбачити, що громадяни мають право балотуватися до місцевої ради за місцем свого постійного проживання.

Ст.. 10 і дальшими положеннями громадяни позбавляються права висувати кандидатів у одномандатні округи на зборах за місцем проживання. Це обмежує права позапартійних мешканців висувати кандидатами тих, кого вони самі бажають бачити своїми представниками в місцевій раді.

Відповідно до ст..15, ч. 1 виборчий процес розпочинається за 50 днів до виборів, таким чином його тривалість скорочується на 40 днів, адже чинним законом передбачено 90 днів. Таким чином обмежується право громадян висунути кращих кандидатів, точніше сформувати свою думку про кандидатів, які балотуються. Пропонується залишити чинні терміни виборчого процесу.

Ст..16, ч. 4 передбачається представництво тер. одиниць у районній та обласній радах пропорційне їх населенню. Таким чином, наприклад, депутати від міста Харкова складатимуть більшість у Харківській облраді і інтереси районів області та менших міст в її рішеннях можуть не враховуватися. Пропонується передбачити рівне представництво в районних та обласних радах багатомандатних округів або розробити досконалішу систему представництва, яка не передбачатиме домінування меншості округів у раді.

Ст.. 22, ч. 1 спрямована на забезпечення у теркомісіях всіх рівнів по всій країні більшості представників «коаліції простиТушок». Доцільно додатково передбачити також право відповідних місцевих рад  вносити подання про включення до складу територіальної комісії (наприклад трьох) представників позапарламентських партій та/або позапартійних, які збалансовуватимуть склад цих комісій..

Стаття 25 та ін. допускають присутність на місцевих виборах спостерігачів від громадських організацій лише всеукраїнського рівня (при цьому згідно ст.. 3  вони повинні бути лише місцевими жителями). Пропонується надати право громадським організаціям місцевого рівня мати спостерігачів на відповідних місцевих виборах, а всеукраїнським громадським організаціям надсилати спостерігачів не лише з місцевих жителів.

Ст.. 28 ч. 9-13 передбачає оплату праці членів комісій лише з коштів бюджету. В той же час відомо (в т.ч. з виступів у ЗМІ), що представники в комісіях від партій отримують грошові винагороди від них (або, принаймні, їх залучають на умовах виплати таких винагород). Необхідно або знайти форму узаконення такої практики, яка склалася, або однозначно віднести виплату і отримання таких винагород до незаконних діянь, різновиду корупції.

Ст.. 35 ч. 2 передбачено висунення кандидатів на посади міських голів лише місцевими організаціями партій, в той час як сільських, селищних голів та кандидатів у депутати по одномандатних округах також самовисуванням. Пропонується передбачити самовисування кандидатів на посади також і міських голів, крім того передбачити висування кандидатів у депутати сільських, селищних, міських рад (по одномандатних округах) також зборами виборців за місцем проживання.

У ст.. 61, ч. 1 викликає сумнів можливість ЦВК справитися з реєстрацією спостерігачів від всеукраїнських громадських організацій до всіх десятків тисяч місцевих виборчих округів. Пропонується передати таке право територіальним виборчим комісіям усіх рівнів.

 Ст.. 65, ч. 2 максимальний розмір внеску до виборчого фонду, обмежує 10 мінімальними заробітними платами, що сприяє закріпленню тінізованості реальних виборчих фондів. Пропонується розмір внесків до виборчих фондів не обмежувати.

Ст.. 67 ч. 7 - пропонований порядок розміщення в бюлетені списків і кандидатів у порядку їх реєстрації створює умови для зловживань з боку керівництва виборчих комісій. Доцільнішим є розміщення кандидатів та списків у бюлетенях за результатами жеребкування, як це вже робиться на виборах загальнодержавного рівня.

В Ст.. 73 ч. 5 і далі вказується, що «непідписання або відмова від підписання протоколу окремими членами комісії не має правових наслідків для дійсності протоколу». Невизначене значення терміну «окремі члени комісії» створює враження, що протокол є дійсним без підписів жодного члена комісії (принаймні, рядового). Слід розкрити цей термін, вказавши, якої кількості підписів членів комісії достатньо для його чинності.

Розділ ХІV «Прикінцеві та перехідні положення», ч. 7 передбачає внесення до Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» таких змін, які не мають стосунку до регулювання місцевих виборів, зате вносять істотні зміни до організації влади та місцевого самоврядування в столиці. Так, з чинного закону вилучається право Київської міської ради мати виконавчі органи місцевого самоврядування. Право оприлюднення рішень Київради залишається лише за КМДА. Потребує додаткового ретельного аналізу вплив пропонованих змін на обов’язковість призначення особи, обраної на посаду Київського міського голови, на посаду голови Київської міської державної адміністрації. Пропонується вилучити дані положення з законопроекту як такі, що не мають безпосереднього відношення до теми законопроекту, з тим, щоб вони могли бути внесені, обговорені з громадськістю і розглянуті Верховною Радою окремо в порядку внесення змін до Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ».

Крім того, в розділі ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» до Законів України «Про статус депутатів місцевих рад», «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим», «Про Центральну виборчу комісію» пропонуються зміни, що ліквідують імперативний мандат для депутатів місцевих рад, в тому числі обраних за партійними списками. Це можна розглядати як спробу дати карт-бланш формуванню «коаліцій проституТушок» на місцевому рівні, так і як засіб підвищення відповідальності місцевих організацій партій при формуванні списків кандидатів до місцевих рад.