» Аналіз законопроекту №6289 від 12.04.2010 та можливих ризиків його окремих правових конструкцій Проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законотворчого процесу та взаємодії комітетів Верховної Ради України із структурами громадянського суспільства».

Номер,дата реєстрації:	6289 від 12.04.2010
Сесія реєстрації:	6 сесія VI скликання
Суб’єкт законодавчої ініціативи:	Народний депутат України
Останній етап:	Вручено для ознайомлення (14.04.2010)
Ініціатор(и) законопроекту:	Мойсик В.Р. VI скликання
Головний комітет:	Комітет з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради України

Короткий зміст проекту:

Законопроект стосується двох питань: створення науково-експертної групи при комітеті Верховної Ради України та зняття норми про можливість ухвалення в цілому закону відразу після першого читання або другого читання , якщо це є кодекс або закон, який є досить великим, містить понад 100 статей чи пунктів.

Обидві пропозиції є слушними і в принципі мають бути направлені на посилення інституційної спроможності комітетів Верховної Ради України та поліпшення процесу законотворення і зменшення ризиків від ухвалення законів за скороченою процедурою в цілому.

Оскільки зміни до регламенту є більш очевидними, і не потребують детального аналізу, тут підготовлені певні зауваження та пропозиції, що стосуються змін Закону «Про комітети Верховної Ради України».

Загальні зауваження:

Не зважаючи на позитивну ідею, зміст самого законопроекту потребує певного удосконалення, оскільки запропоновані норми є не достатньо чіткими і не дають відповіді на досить важливі питання, які послужили підставою для розробки законопроекту.

Сьогодні діяльність комітетів Верховної Ради України регулюється Законом «Про комітети Верховної Ради України» , Розділ III якого містить три глави, що визначають права і обов‘язки комітетів при реалізації своїх функцій: «Глава 1. Права і обов’язки комітетів Верховної Ради України при здійсненні законопроектної функції , Глава 2. Права і обов’язки комітетів Верховної Ради України при здійсненні організаційної функції , Глава 3. Права і обов’язки комітетів Верховної Ради України при здійсненні контрольної функції.»

Проте у жодній із цих глав не має припису щодо необхідності проведення консультацій з громадськістю, створення при комітетах будь-яких структур за участі представників організацій громадянського суспільства, незалежних експертів, консультантів. В окремих комітетах різних скликань Верховної Ради України була практика створення громадських рад, експертних груп, тощо, які допомагали у виконанні окремих, покладених на комітети функцій. Однак, ця практика не носила системного характеру і в основному залежала від активності того чи іншого голови комітету, а також наявності зацікавлених та спроможних організацій громадянського суспільства.

Законопроект має назву: Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законотворчого процесу та взаємодії комітетів Верховної Ради України із структурами громадянського суспільства”, проте у змісті закону жодним чином не має прив‘язки до «організацій громадянського суспільства», а самі зміни стосується лише впровадження однієї додаткової форми залучення сторонніх осіб(не обов‘язково із структур громадянського суспільства) до роботи комітету – створення науково-експертної ради.

На наш погляд, більш доцільним б виглядало внесення до Закону « Про комітети Верховної Ради України» додаткової норми, яка б мала універсальний характер і давала можливість запровадити різні форми співробітництва комітету з організаціями громадянського суспільства.

Ще одним додатковим ризиком перетворення навіть такої науково-експертної групи в черговий політичний інструмент є відсутність будь-яких критеріїв до учасників групи та спосіб їх включення до складу групи розпорядженням керівника Апарату Верховної Ради України.

Громадянське суспільство відрізняється від органів публічної влади тим, що його структури самостійно приймають рішення щодо своєї участі у різних консультативно-дорадчих органах на волонтерських чи на договірних засадах.

Зарегульовування структури таких консультативно-дорадчих органів, визначення відразу необхідності призначення голови, першого заступника та заступника містить ризик перетворення такої структури на бюрократичну та залежну від керівництва комітету чи апарату Верховної Ради, що тільки зменшить ефективність такого органу, адже головна цінність незаангажованих у владі спеціалістів, можливість вільно висловлюватись і критикувати розробки не залежно від авторства чи прихильності до цих розробок тієї чи іншої політичної сили.

Чинний закон Зміни, що пропонуються коментар

Закон України «Про комітети Верховної Ради України»
Стаття 15. Права комітетів при здійсненні ними законопроектної функції
1. Комітет при здійсненні законопроектної функції має право:

Не містить норм щодо можливості утворення науково-експертної ради 11) створювати на період повноважень комітету Науково-експертну групу у складі до двадцяти осіб та затверджувати положення про неї. Голова, перший заступник, заступник Голови, члени Науково-експертної групи включаються до її складу розпорядженням керівника Апарату Верховної Ради України за внесеним відповідно до рішення Комітету поданням Голови комітету. Членам Науково-експертної групи видається посвідчення встановленого зразка. На наш погляд більш логічним у цій статті дати лише загальний пункт, про право на створення, а наповнити конкретним змістом суть такого органу чи органів у окремій статті.Тобто новий пункт 11) викласти у такій редакції:

11) залучати до законопроектної діяльності організації громадянського суспільства(громадські організації, асоціації, фонди, центри, інші неприбуткові організації), створювати науково-експертні групи, громадські ради, інші консультативно-дорадчі органи.

Додати нову статтю 32-1 такого змісту:
Стаття 32 - 1. Взаємодія комітетів з організаціями громадянського суспільства

1. Комітети Верховної Ради України, взаємодіють з організаціями громадянського суспільства при реалізації своїх законопроектної та контрольної функцій.

2. За рішенням комітету може бути утворено Науково-експертну та чи Громадську раду, до участі в яких залучаються представники організацій громадянського суспільства, що діють у сфері відання комітету, незалежні експерти, представники бізнес асоціацій.

3. Порядок формування та діяльності Науково-експертної групи, Громадської ради, іншого консультативно-дорадчого органу при комітеті Верховної Ради України, визначається відповідним положенням, що ухвалюється рішенням комітету.

4. За рішенням комітету, членам Науково-експертної групи, Громадської ради, іншого консультативно-дорадчого органу при комітеті, може бути надано статус позаштатного консультанта комітету.

5. Висновки і пропозиції Науково-експертної групи, Громадської ради, іншого консультативно-дорадчого органу при комітеті Верховної Ради України, прийняті в межах їх компетенції підлягають обов’язковому розгляді на засіданні комітету.

Висновок: Законопроект містить ідеї, що дійсно можуть покращити законодавчий процес через залучення до цього процесу організації громадянського суспільства та упорядкування скороченої процедури ухвалення законопроектів. Проте на наш погляд варто доопрацювати його в частині більш чіткого та загального правового регулювання участі громадськості у діяльності комітетів Верховної Ради України. Як мінімально можливі зміни подані вище. Оскільки тема залучення громадськості до публічного управління на новому етапі розвитку демократичних держав є дуже актуальною, виглядає можливим системний перегляд нормативних актів України, що стосуються діяльності органів публічної влади від парламенту до органів місцевого самоврядування та внесення до них відповідних змін, як б забезпечили ефективну та конструктивну участь громадянського суспільства у формування та реалізації політик у різних сферах суспільного життя.

Анатолій Ткачук 16.04.10.